Лексикологія. Слова однозначні та багатозначні

Розділ науки про мову, що вивчає лексику, називається лексикологією

Лексикологія української мови вивчає словниковий склад мови на сучасному етапі її розвитку: встановлює місце різних слів у словниковому складі, їх значення і вживання, їх взаємовідношення з іншими елементами лексики, виявляє загальні закономірності розвитку словникового складу української мови. Кожна мова складається зі слів.

Слово — це основна мовна одиниця, що складається із звуків і називає певні предмети, процеси і явища, їх ознаки.

Лексичне значення слова — це те, що означає кожне слово, його зміст. Наприклад, лексичне значення слова блукати таке: «ходити, їздити без певної мети і напрямку»: Я люблю блукати старовинними вулицями Львова.

Кожне слово в мові має своє певне значення, але значення в різних словах не однакове. В українській мові, як і в усіх інших мовах, слова можуть бути як однозначні, так і багатозначні. Однозначне слово називають моносемантичним. Багатозначним, або полісемічним (від гр. poly — багато і sema — знак) є слово, різні значення якого об’єднуються одним поняттям. Багатозначність виникає тому, що мовці, помічаючи схожі риси предметів, явищ, переносять назви одних предметів, явищ на інші.

Багатозначність слів не слід змішувати з омонімією. Якщо різні значення одного й того ж слова зберігають між собою щось спільне, то перед нами явище полісемії. Якщо ж окремі значення різко відділяються від основного змісту слова або зберігаються за фонетичними ознаками, то ми маємо справу з омонімами.

Прямі й переносні значення, значення.

Пряме значення слова — це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме значення є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.

Наприклад, слово гніздо означає “у птахів — влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят”: пташине гніздо.

Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого, наприклад: сімейне гніздо.

Часто в переносному значенні вживаються назви тварин: лисицею називають хитру людину, зайцем — боягуза, віслюком або бараном — дурня, ведмеде м або слоном — незграбу, левом, орлом — людину сміливу і відважну.

Слово в прямому значенні — це звичайна, повсякденна назва чогось (предмета, дії, ознаки). Слово в переносному значенні — назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші. Переносних значень у слові може бути кілька.