Структура естетичної свідомості

– естетична свідомість у бутті людини та суспільства являє собою комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей;

– власне, поняття «естетична свідомість» – абстракція, яка означає особливого роду духовне утворення, що характеризує естетичне ставлення людини чи суспільства до дійсності. На рівні суспільства естетична свідомість існує у формі суспільної свідомості, яка відображає ступінь естетичного освоєння світу на рівні індивіда – у формі особистої характеристики окремої людини;

– естетична свідомість формується тільки на підставі практики. Чим багатша естетична практика людини або суспільства, тим багатша та складніша їхня естетична свідомість;

– процес формування естетичної свідомості особистості стисло повторює процес її формування в історії людства. Цим зумовлюється й структура естетичної свідомості;

– від інших форм духовного життя естетична свідомість відрізняється тим, що базується на особливого роду відношенні людини до світу, в якому переважає емоційне начало. В цьому родові особливості естетичної свідомості;

– видові особливості естетичної свідомості визначаються єдністю структури її форм.

БІЛЕТ№18

Проблема співвідношення розуму та віри в Середньовічній філософії

В 13 ст. в середньовічній філософії гостро постала проблема, як використовувати знання в практичному та теоретичному аспектах

Ця проблема сформувала питання про стосунки між розумом та вірою (наука та релігія)

Наукові представники наполягали на відмежуванні науки від теології.

Вирішенням цієї проблеми в католицизмі належить Фомі Аквінському, який прийшов до висновку про співзвучність розуму та віри:

1. Існують істини, які можна осягнути природним розумом (наука і філософія)

2. Існують істини, які перевищують можливості людини (Бог, спасіння душі, створення світу, виникнення людини тощо)

Вирішення таких питань можливе лише шляхом віри (божественного одкровення

3. Існують істини, які можна осягнути,як за допомогою розуму, так і за допомогою віри (узгодження науки і теології)

Якщо наука вступає в конфлікти з релігією – вона повинна підкоритись (наука прислужниця богословя)

Вчення Фоми отримало назву томізм, і в 19 ст. прогол. Офіційн. Філософ. Катол. Церкви.