ІЗ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ
***
Колись то було з початку світа,
Подуй же, подуй, Господи!
З духом святим по землі!
Втоді не було неба, ні землі,
Неба, ні землі, – ним синє море,
А серед моря та два дубки:
Сіли-упали два голубойці,
Два голубойці на два дубойки,
Почали собі раду радити,
Раду радити і гуркотати:
«Як ми маємо світ основати?
Спустиме ми ся на дно до моря,
Винесемо си дрібного піску,
Дрібного піску, синього каменьце.
Дрібний пісочок посієме ми.
Синій камінець подунеме ми.
З дрібного піску чорна землиця,
Студена водиця – зелена травиця;
З синього камінця – синєє небо,
Синєє небо, світле сонейко,
Світле сонейко, ясен місячок,
Ясен місячок і всі звіздойки.».
***
Стоїть яворець тонкий, високий ––
Гей, дай Боже!
Тонкий, високий, в корінь глубокий.
А в коріненьку чорні куноньки,
А в середині ярі пчілоньки,
А на вершечку сивий соколоньку.
Сивий соколоньку гнізденце сі в’є,
Гнізденце сі в’є, біл камінь бере,
Біл камінь бере, все на спід кладе,
В серединоньку цвіт – калиноньку,
Вершок виводить сріблом-золотом.
***
Из яйца из нижней части
Вышла мать-земля сыра;
Из яйца из верхней части
Стал высокий свод небесный.