Організаційний фактор включає: структури управління, взаємозв’язки між різними їх ланками і працівниками, розподіл функцій і влади, встановлення повноважень і відповідальності кожного співробітника.
Особливість дивізіональних структур полягає у значній автономності окремих відділень (дивізій), які об’єднуються між собою у великі глобальні підрозділи ТНК. У свою чергу, кожне відділення може мати продуктову, функціональну структуру, орієнтовану на споживача.
Переваги: місцева відповідальність нижнього рівня;акцент на локальних ринках і проблемах;поліпшення координації в регіоні;використання переваги економічної локалізації операцій;кращі комунікації;«обличчям до обличчя» з місцевим персоналом і проблемами;забезпечення чіткого вимірювання рівня підготовки для лінійних менеджерів.
Недоліки: потреба у значній кількості осіб зі здібностями лінійних менеджерів;ускладнення централізованого, економічнішого обслуговування (персонал, закупівлі та ін.) і прагнення забезпечення такими послугами на регіональному рівні;ускладнення контролю для вищого менеджменту.
|
|
Глобальні продуктові дивізіональні структури.
Коли підрозділи фірми всередині країни і за кордоном діють відокремлено, підприємець позбавлений можливості надати глобальну орієнтацію своїй діловій активності. Тому виникає необхідність у глобальній структурі, що дозволяє приймати глобальні рішення. — Це рішення про те, де розвивати нові виробничі потужності, в які галузі збільшити капіталовкладення, в яких галузях почати підприємництво та яку продукцію випускати, звідки отримувати ресурси, які використовувати методи для просування на зарубіжні ринки, яку вибрати політику щодо форм власності в зарубіжних філіях і т. д. Так фірма робить основну ставку на міжнародні операції, а не на операції всередині країни.