Договірні трансферні ціни

Договірне трансферне ціноутворення – ціна встановлюється на основі переговорів і консультацій між підрозділами ТНК. Основна недосконалість цього методу: договірні сторони в середині ТНК часто мають протилежні інтереси. Це може породити конфлікти при формуванні трансферних цін. Щоб запобігти конфліктам при договірному трансферному ціноутворенні ТНК використовує ряд механізмів серед яких є:

- представлення підрозділу ТНК який купує продукцію не тільки в

середині, але й за межами компанії;

- корпоративний арбітраж.

Ефективність договірного методу ціноутворення залежить від корпоративної структури і наявності інформації про ринок.

Витратні трансферні ціни

Витратне трансферне ціноутворення – ціна встановлюється на рівня витрат. Існує три основних методи визначення трансферної ціни по витратах:

- тільки по змінних витрат обігу на одиницю продукції;

- по цілих витратах обігу – при формуванні трансферної ціни

враховуються як змінні так постійні витрати обігу на одиницю

продукції;

- метод маржинальних витрат – до базової ціни, яка враховує змінні і

постійні витрати обігу на одиницю продукції додається націнка, маржа.

Позитивними сторонами витратного трансферного ціноутворення є простота, можливість контролю зацікавленими сторонами в середині ТНК, наявність конкретних виконавців.

Змішані методи трансферного ціноутворення

Змішане трансферне ціноутворення – використовується у всіх перечислених вище методів. Наприклад, нижня ціна визначається методом витратного трансферного ціноутворення, а верхня - ринкового трансферного ціноутворення. Після цього вибирається одна із цін в залежності від цілей і задач ТНК. Основною недосконалістю методу є його трудоємкість. Незважаючи на можливостей методу, він використовується досить рідко.