Молитва. Мій любий Відкупителю, Життя моєї душі, вірую, що Ти є єдине Добро, гідне любові

Мій любий Відкупителю, Життя моєї душі, вірую, що Ти є єдине Добро, гідне любові. Вірую, що Ти найбільше любиш мою душу, бо Ти один з любові до мене помер, знищений болем. Вірую, що в цьому і в майбутньому житті немає більшого щастя понад любов до Тебе і виконання Твоєї волі. Вірую сильно в це і тому відмовляюся від усього, щоб стати тільки Твоїм і тільки Тебе мати. Через заслуги Твоїх Страстей допоможи мені і зроби мене таким, яким мене бажаєш.

Непомильна Правдо, в Тебе вірю, безмежне Милосердя, Тобі довіряю, Доброто безмірна, люблю Тебе. Любове безмежна, яка повністю жертвувала себе мені у Страстях і Євхаристії, віддаюся Тобі увесь.

Доручаю себе також Тобі, Прибіжище грішників і Мати Бога, Маріє! Амінь.

РОЗДІЛ 16

Любов і надія

Хто любить Ісуса Христа, всю свою

надію покладає саме на Нього

Любов усього надіється (1 Кор. 13, 7)

Бог наповнює ласкою того, кого любить

У надії зростає любов, а в любові – надія. Очевидно, що надія на Божу доброту спричиняє зріст любові до Ісуса Христа. Св. Тома пише: "Коли пробуджується наша надія отримати від когось якесь благо, то в цю саму мить починаємо його любити". Саме тому Господь не хоче, щоб ми довіряли створінням: "Не покладайся на вельмож" (Пс. 146, 3); тим більше, проклинає того, хто довіряється людині: "Проклятий той, хто уповає на людину" (Єр. 17, 5).

Бог не хоче, щоб ми довіряли створінням, бо так само не хоче, щоб ми обдарували їх всією нашою любов'ю. Св. Вікентій а Паульо говорив: "Вважаймо, щоб ми не покладалися надмірно на покровительство людей, тому що Господь, бачачи, що в них знаходимо підтримку, віддаляється від нас. Зате чим більше довіряємо Йому, тим більшою стає наша любов до Нього": "Дорогою велінь твоїх поспішатиму, бо ти пошириш моє серце" (Пс. 119, 32). Як скоро біжить дорогою досконалості той, хто має серце, поширене довірою до Бога! Не лише біжить, але й літає, бо, довірившись повністю Богові, перестає бути слабим, а стає сильний Божою силою, котру дає всім, що довіряють Йому: "ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають" (Іс. 40, 31). Орел злітає високо, зближається до сонця. Подібно людина, скріплена довірою, відривається від землі і ще більше єднається з Богом у любові.