Бережаны

Историческая часть городка напоминает Западную Европу: узкие каменные улочки, рыночная площадь с ратушей, костелы, скульптуры святых, у которых прохожие останавливаются помолиться. Есть в Бережанах и замок XVI века, правда, он сохранился лишь в руинах, но все равно представляет интерес для туристов. Бережани - це справжнє місто-музей. Перша писемна згадка про місто датується 1375 р.
Спочатку Бережани були звичайним селом, але у 1530 р. були подаровані польському магнату Сенявському, одержали
Магдебурзьке право і перетворились на місто.
Під час екскурсії ми оглянемо пам'ятки архітектури:
кляштор і монастир Бернардинців XVII - XIX ст.,
вірменський костел XVII ст., церква Святої Трійці XVII ст.,
синагога початку XVIII ст., церква св. Миколая XV ст. та багато інших.
Але перлиною міста звичайно є Бережанський замок,
збудований родиною Сенявських в XVI - XVIII ст. та костел Святої Трійці 1554 р.,який став родовою усипальницею Сенявських.
На відміну від інших твердинь, бережанський замок постав не на високій горі, а в глибокій заболоченій річковій долині на
острові, утвореному двома рукавами річки Золота Липа.
Цей замок створено не як військово-оборонну, а як оборонно-житлову споруду.
У 1994 р. Бережани отримали статус міста-музея, був створений Державний історико-архітектурний заповідник, який відбудовує замок.

Бище

Поморянський замок

На межі Львівської та Тернопільської областей в смт.Поморяни стрічає гостей старовинна фортеця.

Кам’яний замок, збу­дований над річкою Золота Липа в XVI ст. подільським воєводою Яном з Сієни, постав на місці давньоруської дерев’яної фортеці, яку після завоювання Казимиром Вели­ким Галичини було відбудовано в 1340-1350 pp. тутешнім гос­подарем Миколою Свинкою.

У 1619-1620 pp. навколишні землі купив Якуб Собєський. Він суттєво укріпив Поморянську твердиню, оснастив арсена­лом гармат, заклав пороховий й гарматний склади та казарму. Потрапити в кам’яний замок можна було лише з північного боку, проїхавши по підйомному мосту через широкий рів, заповнений водою. З усіх інших боків Поморянський замок ото­чували русло й заболочена заплава ріки Золота Липа. Завдяки та­ким першокласним природним і штучним заборолам татари під час набігів на Галичину не могли здобути його ні присту­пом, ні облогою й здебільшого обходили стороною.

Перша письмова згадка про Поморяни походить з 1437 року, проте Броніслав Заморський, автор “Хроніки Поморянської”, вважає що Поморяни беруть свій початок зі середини ХIV ст. Поморяни стали містом лише в 1456 р., в 1504 р. було надано Магдебурзьке право. Замок відігравав важливу роль як оборонна споруда та фортифікаційний пункт під час неодноразових нападів волохів, татар та турків на наші землі. В 1498-1506 р.р. Поморяни були зовсім знищені, замок згорів. Після цього місто та кам’яний замок відбудували. Первісне замок являв собою чотирикутну замкнену в плані двоповерхову споруду з круглими наріжними баштами і невеликим внутрішнім двором. В’їзд в замок здійснювався по підйомному мосту через в’їздову браму в центрі північного крила. Замок був оточений ровом, що заповнювався водою з річки Золотої Липи, та рядом оборонних мурів. В середині ХVII ст. Поморяни і замок переживають крайній занепад. В кінці XVIII ст. Еразм Прушинський відреставрував і пристосував два крила замку під житлові приміщення. Південне крило обвалилося, браму з вежею, західне, північне крило, три башти розібрано. До сьогодні збереглось два крила замку висотою в два поверхи. Найстарішим є східне крило з круглою чотириярусною вежею та південне з відкритою галереєю з сторони подвір’я. Після війни в замку розташували училище. В кінці 1970-х училище відселене. З того часу замок не використовується.

Поморянський замок розташований в південно-західній частині міста на невисокому пагорбі. Після великих переробок, яких зазнав замок, він втратив свій первісний вигляд. Зараз збережені тільки два двоповерхові крила, східне з круглою вежею і південне з галереєю. З північно-східної сторони від замку розташована одноповерхова господарська споруда. Через те, що будівлі замку довший час не експлуатувались, вони перебувають в аварійному стані. Дахові конструкції над спорудами замку пошкоджені, спостерігається втрата дахівки. Горищане перекриття майже повністю втрачене. Тиньк зовні частково збережений, в приміщеннях східного крила – майже весь втрачений, в приміщеннях південного крила – збережений з частковими втратами та залишками поліхромії, в стінах тріщини та вивали. Над частиною приміщень першого поверху збережені склепіння, решта перекриті плоским перекриттям по залізобетонних балках. Частина плоского перекриття розібрана. В склепінні під галереєю є провали. Віконні та дверні заповнення майже повністю втрачені. Над господарською спорудою відсутній дах.

Золочів. Замок в Золочеві був споруджений у 1634-1636 роках для Якуба Собеського у стилі раннього бароко, одночасно як резиденція і фортеця. Цитадель побудовано на пагорбі, наближеному до квадрату, має чотири бастіони, на кутах яких стоять сторожові башти з бійницями. На замковому дитинці з парком розташований Великий палац, а у південній частині дитинця - Китайський палац у формі увінчаної куполом ротонди. У 1686 р. замок був відновлений та прикрашений творами мистецтва на замовлення короля Яна III Собеського. В 1872 р. тут розмістили в'язницю, цю функцію замок мав і у XX ст.

Підгірці. Не знайти на Україні такого села, де було б більше давніх пам'яток культури, ніж у Підгірцях. "Село під горою", що було подароване в 1440 році польським королем Владиславом його вчорашньому противнику Івану Підгорецькому за його хоробрість при захисті Олеського замку.
Поруч з Підгірцями знаходиться великий археологічний комплекс літописного міста Пліснеська, що згадується у літописах та у “Слові о полку Ігоревім" і з яким пов'язана легенда про княгиню Ольгу Всеволодівну, що у 1180 р. заснувала монастир та загинула героїчною смертю під час оборони від половців,а також Благовіщенський монастир чину Святого Василія Великого XVII - XVIII ст., урочище "Поруби" із стародавніми похованнями княжих дружинників. На жаль, ми цей об'єкт не дивимось детально.

У 1633 році коронний гетьман Станіслав Конєцпольський купує Підгірці у нащадків Івана і зміную його архітектурний ансамбль замку. Новий замок збудували архітектори Андреа дель Аква і Гійом Левассер де Боплан у 1635-1641 рр. на місці старого укріплення, що згадується ще у 1530 р. Замок будувався як резиденція та призначався для відпочинку коронного гетьмана. На мармуровій табличці при вході до нього був напис: "Вінець ратних трудів - перемога, перемога - тріумф, тріумф - відпочинок".

Підгорецький замок - визначна пам'ятка пізньоренесансної архітектури і є одним з найкращих в Європі зразків поєднання імпозантного палацу з бастіонними укріпленнями, валами і ровами. Багато мандрівників і визначних людей залишили чудові описи цього замку. На території замку знімались фільми "Богдан Хмельницький", "Потоп", "Три мушкетери", "Дике полювання короля Стаха", "Помилка Оноре де Бальзака" та інші. Бароковий Воздвиженський костел (1752-1766 рр.), в'їзна брама, заїзжий двір, або як його ще називають, гетьманський заїзд XVIII ст. та чудовий "італійський" парк XVIII ст. зі старими липами також входять до ансамблю замку.

Олесько. У Олеську ми ознайомимось з Олеським замком, одним з найвідоміших замків Львівщини, видатною пам'яткою історії та архітектури XIII - XVIII ст.

Перша документальна згадка про замок відноситься до 1327 р. Розташований на давньому рубежі між Галичиною та Волинню, замок до другої половини XV ст. зберігав значення прикордонної фортеці і відігравав важливу роль в боротьбі між Литвою, Польщею та Угорщиною за розподіл українських земель.

В XV ст., втративши своє прикордонне значення, замок стає магнатською резиденцією, хоча і неодноразово зазнає татарських нападів. В 1620-х рр. останній власник замку з роду Даниловичів – Іван – перебудував його у стилі італійського ренесансу. Приблизно таким ми бачимо замок і нині. Цікаво, що у Івана Даниловича, воєводи земель руських, на службі в Олеську був батько Богдана Хмельницького, Михайло Хмельницький.

В Олеському замку народилися два польських короля - Ян III Собеський (1629) та Корибут Вишневецький (1639).

З 1725 року, коли Олесько стало власністю Жевуських, замок починає занепадати і руйнуватися. Замок частково відновлювали в кінці XIX ст. та між двома світовими війнами. Капітальна його реставрація була проведена у 1961-1974 рр. В 1975 р. тут було відкрито філію Львівської картинної галереї, а в 1989 р. на її базі створено державний музей-заповідник “Олеський замок”, куди також входять будівлі монастиря капуцинів, розташованого поруч. В інтер’єрах замку XIII - XVIII ст. експонуються твори середньовічного мистецтва, на території довкола будівель відтворено парк XVII - XVIII ст., водойми, паркові споруди. Відновлений Олеський замок активно використовували кінематографісти, тут знімалося багато художніх фільмів.

Броди. У Бродах ми відвідуємо фортецю XVI-XVIII ст., видатну пам’ятку оборонного мистецтва. Розташоване серед заболоченої місцевості на броді, звідки і дістало свою назву, поселення завжди мало стратегічне значення. Перший замок збудований у 80-х рр. XVI ст. У 1630-35 рр. замок за наказом тодішнього власника Бродів Станіслава Конєцпольського був укріплений за новоголандською та вдосконаленою італійською системами (архітектор Андреа дель Аква за участю інженера Гійома де Боплана), що перетворило Броди в одну з найбільш укріплених та неприступних фортець свого часу. На території фортеці знаходиться будинок коменданта, перебудований у XVIII ст. у палац. Від укріплень збереглися чотири куртини з казематами та каземати трьох кутових бастіонів.