Право перебувати в залі судового засідання

1. У коментованій статті по суті визначені умови реалізації одного з найважливіших принципів кримінального судочинства - гласності й відкритості судового провадження. Відповідно до положень ч. 2 ст. 27 КПК кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках, прямо зазначених у законі.

У разі якщо розгляд судового провадження здійснюється у відкритому судовому засіданні, будь-хто із бажаючих має право бути присутнім у залі судового засідання. Саме через те законодавець у ст. 328 КПК закріпив положення, що кількість присутніх у залі судового засідання може бути обмежена головуючим лише у разі недостатності місць у залі судового засідання.

Правило, закріплене у ч. 1 ст. 328 КПК, співвідноситься і з положеннями п. 1 ст. 6 КЗПЛ, у якій зазначається про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом. Слід пам'ятати, що обмеження кількості присутніх у залі судового засідання під час судового розгляду без вагомих підстав створює ризик того, що такий судовий розгляд може бути визнаний проведеним із порушенням принципу гласності. Так, у рішенні у справі «Шагін проти України» (2005 р.) ЄСПЛ констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з незабезпеченням публічного розгляду. Як вбачається з цього рішення, спочатку Київський апеляційний суд вжив виняткових заходів, щоб забезпечити присутність преси і громадськості, було орендовано великий зал, у якому відкриті засідання проходили протягом перших шести місяців, поки 23 травня 2003 р. було вирішено розглядати справу в закритому засіданні. Надалі судовий розгляд відбувався в закритому режимі протягом майже десяти місяців. В ухвалі Київського апеляційного суду від 23 травня 2003 р. наведено такі дві підстави для того, щоб не допускати публіку на засідання суду: запобігання розголошенню відомостей про свідків і потерпілих та забезпечення безпеки учасників судового процесу.

Єдиним поясненням, наданим стосовно того, що спричинило такі побоювання, було посилання на присутність у залі суду невстановленої особи, яка, як стверджувалося, була озброєна і здійснювала аудіозапис за вказівкою заявника, ігноруючи зауваження суддів. Суд у рішенні підкреслив, що, ураховуючи характер і зміст обвинувачень, пред'явлених заявникові та іншим підсудним, а також широке висвітлення в засобах масової інформації судового процесу в цій кримінальній справі, справа була надзвичайно значущою для громадськості. Наголошуючи на тому, що міркування безпеки можуть, хоча й рідко, виправдовувати недопущення громадськості на судові засідання, Суд у той же час наголосив, що такі міркування безпеки повинні бути достатньо переконливими і повністю поясненими. За таких обставин Суд визнав, що не було наведено підстав, які могли б виправдовувати позбавлення громадськості можливості бути присутньою протягом усього процесу в суді першої інстанції.

2. Частиною 2 коментованої статті передбачено, що близькі родичі та члени сім'ї обвинуваченого і потерпілого, а також представники засобів масової інформації мають пріоритетне право бути присутніми під час судового засідання. Створення законодавцем пріоритетних умов для присутності у залі судового засідання близьких родичів та членів сім'ї обвинуваченого і потерпілого є зрозумілим з огляду на те, що цим особам не байдужа доля близьких їм осіб. Що стосується представників засобів ма-сової інформації, то в цьому сенсі варто звернутися до п. 56 згадуваного вище рішення ЄСПЛ, у якому суд зазначив, що «забезпечення відкритості судового розгляду становить основоположний принцип, закріплений у п. 1 ст. 6. Такий публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності. Забезпечуючи прозорість здійснення правосуддя, гласність, таким чином, сприяє реалізації мети п. 1 ст. 6, а саме — справедливому судовому розгляду, забезпечення якого є одним з основоположних принципів демократичного суспільства у значенні Конвенції (див. рішення у справі «Бєлашев проти Росії» (Belashev v. Russia) № 28617/03 п. 79 від 4 грудня 2008 p., з наведеними посиланнями)». Ураховуючи те, що громадськість стає обізнаною у тому, що відбувається в суспільстві, переважно через засоби масової інформації, саме тому їм надається пріоритетне право бути присутніми під час судового розгляду.