Ресурси страховика; фін., матеріальні, трудові, інформаційні

Потенціал страх. компанії визначають наявні в неї фін., матеріал., трудових, інформаційних ресурсів. Ресурсами необхідно постійно управляти, тобто визначати кількісні та якісні параметри необхідних ресурсів, спосіб, тривалість, місце їх взаємодії.

Матеріальні ресурси: приміщ. для офісу компанії (з урахув.м максимальних зручностей для потенційних страхувальників), меблі, телефонний зв'язоко, комп'ютерна, копіювальна та іншою техніка, транспортні зпсоби.

Фін. ресурси забезпечують надійність викон. зобов'язань страх. компанії, склад. насамперед із грошової частини сплаченого статутного фонду і системи страх. резервів.

Трудові ресурси. Від інтелектуального та професійного рівня персоналу страх. компанії залежить досягн. нею стратегічної мети. Працівники не сприймають механічного, неусвідомлепого управл. Той чи інший індивід приходить в організацію з певною метою і потребує відповідного сприяння в її досягн.. Тому керівництво компанії має постійно докладати всіх зусиль для якомога раціональнішого добору своїх працівників і maxго розкриття їхніх професійн. здібностей.

Пошук кандидатів на посади може здійснюватися: усередині компанії, за допомогою співробітників, це можуть бути кандидати, що самі зверт. до компанії за над.м роботи, запрош. на роботу через засоби масової інформ.ї, використ. послуг держ. і приватних служб зайнятості, поповненая персоналу компанії за рахунок випускників навчальних закладів.

Добір з кандидатів (претендентів) майбутніх співробітників компанії передбачає викон. кількох кроків:

• аналіз списку ти анкетних даних кандидатур з погляду їхньої відповідності вимогам до майбутнього працівника.

• провед. спеціальних тестів на професійну придатність кандидата.

• співбесіди зі співробітниками відділу кадрів.

• довідки про кандидата.

• співбесіда з лінійним керівником.

Великого знач. має система мотивації праці. У країнах з розвиненою економікою менеджмент часто спир. на теорію ієрархії потреб Маслоу, згідно якої найбільш нагальними є фізіологічні потреби, після них людина прагне задовольнити потреби в безпеці й стабільності, потреби у визнанні, потреби в позитивній оцінці індивідуальності та потреби в самореалізації.

Отже, для працівників, які за рівнем своїх доходів не задовольняють потреб 1-го і 2-го рівнів, головним способом мотивації до праці є можливість отримати більшу суму заробітної плати. Для працівників, які досягли рівня доходів для покриття первинних потреб, подальше збільш. заробітної плати може вже не відігравати вирішальної ролі в мотивації до підвищ. якості роботи. Такі особи насамперед прагнуть дістати в користув. престижний автомобіль, перейти на вищу посаду, бути обраними в керівні органи компанії, а також мріють про урядові нагороди.