Міжнародна система «Зелена картка»: виникн. та сутність

Реально ця система – сис-ма “зелена картка” працює з 1 січня 1953 р. Щоб увійти в систему “зелена картка” країна повинна відповідати трьом вимогам:

країна повинна мати внутрішній національний закон щодо страхув. цивільної відповідал. власників автотранспорт. засобів;

країна повинна мати орган, який здійснював би загальне керівництво страхув.м автоцивільної відповідал. і представляв би свою країну в цій системі, входив би в Раду-Бюро;

країна повинна мати спільні кордони з країною, яка входить до в цю систему, ця країна не повинна здійснювати перешкоди при перевозі ВКВ для сплати страх. відшкодув. для потерпілого з інших країн.

Автовласник країни, яка входить до цієї системи має право в’їхати на територію будь-якої країни цієї системи “зелена картка” без обов’язк. страхув. на умовах країни ві2дув. Якщо він скоїв ДТП на території цієї країни, то врегулюв. претензій потерпілої країни відбуваєтсья шляхом под. потерпілою особою до національного Моторного бюро, яке сплачує відшкодув., а потім отримує суму сплаченого відшкодув. від Моторного бюро країни, автовласник якої скоїв ДТП.

Моторне бюро носить назву Бюро регулюв. претензій.

Моторне бюро – бюро-платник.

Загальні функц. Моторного бюро: 1)випускає бланки полісів “зелена картка” для розповсюдж. в страх. компаніях при укладанні ними договорів страхув. автоцивільної відповідал. за межами країни;2)регулює пит. і претензії, які виник. в даній країні щодо страхув. цивільної відповідал. іноземних громадян або своїх громадян на території інших іноземних держав.

Страховий поліс “зелена картка” містить певні відомості, які використов. для визнач. статусу, прав, обов’язків сторін, реквізити страховика і Моторного бюро, а також основні умови страхув.