Нематеріальні активи, отримані внаслідок об’єднання банків, визнаються в бухгалтерському обліку та оцінюються за їх справедливою вартістю. Якщо їх справедливу вартість визначити неможливо, то вони відображаються в складі гудвілу.
Справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів (земля, будівлі, машини та устаткування) є їх ринкова вартість.
Після первісного визнання об’єкта основних засобів як активу його подальший облік має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:
а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;
б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.
Обраний метод банки зобов’язані застосовувати для всіх об’єктів певної групи основних засобів і не поєднувати об’єкти з різними методами оцінки в одну групу.
У разі застосування методу первісної вартості (собівартості) переоцінка необоротних активів не здійснюється.
|
|
Переоцінку потрібно здійснювати, якщо залишкова вартість об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. Під час переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату має здійснюватися переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Переоцінка групи основних засобів, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.
Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості нараховується у першому місяці використання в розмірі 50 % вартості, що амортизується, а решта 50 % процентів вартості, що амортизується, — у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання їх активом або в першому місяці їх використання в розмірі 100 % вартості.
Порядок проведення переоцінки банк визначає самостійно з урахуванням вимог законодавства України.
Після первісного визнання нематеріального активу його облік надалі має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:
а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;