Заповідальний відказ. Заповідальне покладання

Спадкодавець має право доручити одному чи кільком спадкоємцям виконати за рахунок спадкового майна певні дії на користь третьої особи, яка названа у заповіті. Покладання виконання таких обов'язків на спадкоємця називається заповідальним відказом або легатом.

Наприклад, "усе моє майно, де б воно не було і в чому б воно не полягало, заповідаю Воробьянінову Іполіту Матвійовичу. Водночас, покладаю на Воробьянінова Іполіта Матвійовича обов'язок передати бронзовий бюст імператора Олександра III та фігуру, яка зображає правосуддя, - Боур Олені Станіславовні, що проживає в м. Нікополі, вул. Маркса-Енгельса, 9."

Відказоодержувачами можуть бути будь-які особи, незалежно від того, чи входять вони до числа спадкоємців за законом. Предметом заповідального відказу може бути передача відказоодержувачу у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входять або не входять до складу спадщини.

Заповідальний відказ за своїм характером є одностороннім фідуціарним (довірчим) правочином. Його довірчий характер підкреслює та обставина, що за змістом відказ може бути невизначеним і цілком залежати від добросовісності спадкоємця.

Так, відомий дитячий письменник, автор "Крокодила" и "Дяди Степы" Корній Чуковський у заповіті зазначив, що до розбору його архіву і щоденників треба обов'язково запросити К.І.Лозовську, якій спадкоємці повинні дати на пам'ять про нього секретар, Т.М.Літвіновій передати на згадку про нього "будь-які англійські книги, які вона забажає взяти".

Особливим видом заповідального відказу є покладання на спадкоємця, До якого переходить житловий будинок, обов'язку надати іншій особі право довічного користування цим будинком або його частиною.

Спадкоємець, на якого покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього за заповітом.

Поруч із заповідальним відказом заповідач може зробити ще одне розпорядження, яке має назву "покладання". Згідно з покладанням заповідач, не обтяжуючи спадкоємця заповідальним відказом, може покласти на нього обов'язок виконати певні дії для загальнокорисної мети.

Так, заповідач може покласти на спадкоємця обов'язок надавати всім бажаючим можливість оглянути зібрану ним колекцію картин, мінералів тощо. Один із професорів столичного університету побажав, щоб його бібліотекою мали можливість користуватися викладачі кафедри, на якій він тривалий час працював.

До заповіту може бути включене і розпорядження немайнового характеру (про порядок проведення поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім тощо).

Так, четвертий помічник капітана "Титаника" Джозеф Г.Боксхолл, який помер у квітні 1967 р. на 84 році життя, заповів розвіяти його попіл в океані в координатах 41' 46" північної широти та 50' 14" західної довготи - на місці загибелі "Титаника". Завойовник Південного полюсу Роберт Скотт у прощальному листі, який знайшли у наметі через вісім місяців після його загибелі, просив щоб його вдову "забезпечили, наскільки це буде залежати від морського відомства ".

До особливих видів заповідального розпорядження належить і призначення виконавця заповіту, на якого покладаються обов'язки: щодо охорони спадкового майна; повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини; управління спадщиною; забезпечення одержання кожним спадкоємцем належної частки спадщини тощо.