Облік вибуття запасів

Списання запасів відбувається із наступних причин:

- використання для власних потреб;

- у зв’язку із невідповідністю критеріям визнання активом;

- у зв’язку із нестачами, псуванням тощо;

- безоплатна передача;

- реалізації покупцям та ін.

Оцінка запасів при вибутті може здійснюватись за методами:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- ФІФО (ті, що першими надійшли, − першими вибувають);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Запаси, які відпускаються у виробництво для виконання спеціальних замовлень, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці (або на дату операції) запасів на їх сумарну кількість:

де С − розрахована середня ціна запасів;

Сі − ціна і-тої групи запасів;

Qi − кількість і-тої групи запасів;

і − група запасів, що характеризується відмінністю ціни;

п − кількість груп певного виду запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО ґрунтується на припущенні, що вони використовуються у послідовності їх надходження на підприємство. Тобто запаси, які першими вибувають оцінюються за собівартістю перших за часом надходження.

Оцінка запасів за нормативними затратами полягає у застосуванні їх норм на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми повинні регулярно перевірятись і переглядатись.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод можуть використовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між їх продажною (роздрібною) вартістю та сумою торговельної націнки, яка визначається за формулою:

де В – продажна вартість товарів;

СВтн – середній відсоток торговельної націнки.

де ТНп, ТНз – торговельна націнка у продажній вартості товарів, що залишились на початок звітного періоду та тих, що надійшли за звітний період відповідно;

ПВп, ПВз – продажна вартість товарів, що залишились на початок звітного періоду та тих, що надійшли за звітний період відповідно.

Метод оцінки вибуття запасів впливає на величину прибутку, отриманого підприємством за звітний період. Зокрема, при зростанні цін на сировину, використання методу ФІФО порівняно із методом середньозваженої собівартості забезпечить більший розмір прибутку при однаковій кількості використаних у виробництві запасах.

Приклад 6.12. Розглянемо, як змінюватиметься прибуток у ТзОВ “Надія” при застосуванні методів ФІФО та середньозваженої собівартості. Відомі наступні дані про рух запасів (табл.6.1).

Таблиця 6.1

Інформація про рух запасів ТзОВ “Надія”

Дата	Кількість одиниць, шт.	Облікова вартість одиниці, грн.
Залишок на 01.01
Придбано:
05.01
10.01
20.01
Реалізовано:
07.01
15.01
25.01
Залишок на 31.01

Продажна вартість запасів – 25 грн. На підставі даних таблиці 6.1 розрахуємо собівартість реалізованих запасів за методами ФІФО і середньозваженої собівартості (табл. 6.2, 6.3).

Таблиця 6.2