Вимоги та обмеження щодо підготовки психолога - консультанта

Особистість консультанта (психотерапевта) виділяється майже у всіх

теоретичних системах як найважливіший цілющий засіб у процесі консультування.

Підкреслюються то одні, то інші її риси. Ефективність консультанта визначається властивостями особистості, професійними знаннями і спеціальними навичками.

Комітет з підготовки в галузі клінічної психології при Американській психологічній

асоціації склав перелік якостей ефективного консультанта:

1.Непересічні інтелектуальні здібності і розсудливість.

2.Оригінальність, винахідливість і різнобічність.

3.„Вічно юна і невичерпна" цікавість; здатність до самостійного навчання.

4.Інтерес до людей як особистостей, а не як до матеріалу, яким можна маніпулювати.

Повага до чужої особистості.

5.Розуміння власних особистісних особливостей; почуття гумору.

6.Чутливість.

7.Терплячість, відсутність зарозумілості.

8.Здатність засвоювати терапевтичні позиції, вміння підтримувати добрі й ефективні

стосунки з людьми.

9.Продуктивність; навички методичної праці; здатність витримувати тиск.

10.Усвідомленість і відповідальність.

11.Готовність до співробітництва.

12.Чесність, самоконтроль, стійкість.

13.Прогресивні уявлення про етичні цінності.

14.Широкий культурний світогляд.

15.Глибокий інтерес до психології, особливо до її клінічних аспектів

У К. Роджерса основними якостями є:

· Конгруентність

· Автентичність

· Емпатія

· Безумовне прийняття

· Позитивний настрой до клієнта

Дж. Бюдженталь наголошує на такі якості, які мають розвиватися при підготовці консультантів:

· Глибоке почуття смирення і відповідальності при зустрічі з людьми в рамках терапії

· Спеціальним чином організоване співчуття

· Адекватне позитивне відношення до знань, які можуть допомогти справі, але без залежності від них

· Толерантність і широта поглядів

· Прагнення до саморозвитку

Г.В. Старшенбаум - для розвитку вказаних якостей бажані:

· Тривала інтенсивна особистісна терапія, краще у представників обох статей, включно із груповою терапією

· Щонайменше 3 роки роботи поза сферою психічного здоров’я

· Робота в спеціальній службі або установі для психічно хворих, у соматичній клініці або середній школі

· Читання літератури екзистенціального, філософського змісту; обмежене читання літератури з психотерапії протягом перших 3 років

· Постійний контакт з одним або кількома наставниками, знайомство з підходами, щоб стимулювали усвідомлення власних переживань і пропонували способи оволодіння ними

· Практика котерапевта (— психотерапевт, що безпосередньо і цілеспрямовано|ціленаправлений| співробітничає з|із| колегою (колегами) в організації і здійсненні конкретного психотерапевтичного процесу)

Не виконання цих вимог є маркерами хороший/поганий консультант і можуть бути обмежувальними для роботи консультанта, але дійсним обмеженням до цієї діяльності є одна з найважливіших вимог професійної етики – це компетентність консультанта.

У багатьох країнах статус консультанта визначається ліцензією. Щоб одержати її, треба пройти офіційну академічну програму професійної підготовки, проробити визначену кількість годин під спостереженням кваліфікованого фахівця і мати встановлений мінімум професійного досвіду.

Психолог-консультант, має загальну|спільну| і спеціальну вищу психологічну освіту|утворення| і, крім того, достатній досвід|дослід| практичної роботи в ролі психолога-консультанта, високо оцінений фахівцями|спеціалістами| і підтверджений відповідним сертифікатом.

Загальні|спільні| вищі психологічну освіту|утворення| здобувають після|потім| успішного закінчення психологічного факультету або відділення|відокремлення| вищого учбового закладу – університету або інституту. Спеціальним психологічним називається така освіта|утворення|, яка припускає|передбачає| спеціалізацію в одній з галузей психологічної науки і практики. Спеціальна практична психологічна освіта|утворення| пов'язана з практичною діяльністю психолога-консультанта, з|із| освоєнням ним методів психологічної роботи. Система загальних|спільних|, професійних і морально-етичних вимог, краще всього відбита в існуючих кодексах професійної етики практичних психологів.

1. Професійна діяльність психолога-консультанта характеризується його особливою відповідальністю перед клієнтом за ті рекомендації, які він пропонує клієнтові.

2. Практична діяльність психолога-консультанта повинна спиратися|обпиратися| на відповідні морально-етичні і юридичні основи.

3. Діяльність психолога-консультанта направлена|спрямована| на досягнення виключно|винятково| гуманних цілей, що припускають|передбачають| зняття яких би то не було обмежень на шляху|колії| інтелектуального і персонального розвитку клієнта.

4. Свою роботу психолог-консультант будує на основі безумовної поваги|поваги| гідності|чесноти| і недоторканності|недоторканості| особистості| клієнта.

5. У роботі з|із| клієнтами психолог-консультант керується принципами чесності і відвертості (щирості). Разом з тим|в той же час| він має бути обачний в порадах|порадах| і рекомендаціях клієнтові.

6. Психолог-консультант зобов'язаний повідомляти колег, членів своїх професійних об'єднань про порушення прав клієнта, що помічаються ним, про випадки негуманного відношення|ставлення| до клієнтів.

7. Психолог-консультант має право надавати|робити| лише такі послуги клієнтам, для яких він має необхідну освіту|утворення|, кваліфікацію, знання і уміння.

8. У своїй роботі психолог-консультант повинен застосовувати тільки|лише| апробовані методики, що відповідають сучасним загальнонауковим стандартам.

9. Обов'язковою складовою частиною роботи психолога-консультанта є|з'являється| постійна підтримка на високому рівні своїх професійних знань і умінь.

10. У разі|в разі| вимушеного|змушеного| застосування|вживання| психологічних методик і рекомендацій, що не пройшли|минали| достатньої апробації|випробування|, не повністю|цілком| відповідають науковим вимогам, психолог-консультант повинен про це попереджати|попереджувати| своїх клієнтів і бути вельми|дуже| обережним в своїх виводах|висновках|.

11. Психолог-консультант не має права розголошувати або передавати третім особам дані про своїх клієнтів або про результати консультування.

12. Психолог-консультант зобов'язаний перешкоджати використанню методів психологічного консультування і психологічної дії на людей некомпетентними особами|обличчями|, професійно|професіонально| не підготовленими людьми, а також попереджати|попереджувати| про це тих, хто|КТО| користується послугами таких «фахівців|спеціалістів|».

13. Психолог-консультант не має права передавати некомпетентним особам|обличчям| методи психологічної роботи з|із| клієнтами.

14. Психологові-консультантові слід дотримуватися обережності, щоб|аби| не викликати|спричиняти| необґрунтованих надій і очікувань|чекань| з боку клієнта, не давати йому обіцянок, рад|порад| і рекомендацій, які не можна буде виконати.

15. Психолог-консультант несе особисту відповідальність за зберігання в таємниці інформації, що стосується клієнтів.

Дотримання всіх цих правил або етичних норм є|з'являється| обов'язковим в практичній роботі психолога-консультанта.