Психосоматичний симптом як індикатор психологічних проблем

Психосоматика – медичний та науково- психологічний напрям, який встановлює зв'язок між психікою і тілесними функціями, досліджує, як психологічні переживання впливають на функції організму та провокують ті чи інші хвороби. Під терміном «психосоматика» розуміють ряд феноменів, які відображають синхронність психологічного і тілесного, множинну взаємодію психічної причинності таїї органічного відповідника.

Влаштуватися відповідно до своїх глибинних потреб людині досить складно, адже глибинна

інтенціональність рідко лежить на поверхні свідомості. Не прислухаючись до власного єства,

мало усвідомлюючи свої істинні орієнтири, людина робить дуже багато помилок, прагне і

досягає того, що потрібно не стільки їй як суб'єкту життя, скільки соціуму від неї. Стиль

поведінки такої людини в очах інших людей може виглядати досить буденно, нейтрально,

однак в розрізі знання біологічних законів виявляє себе руйнівним, дезорганізуючим чином.

Так, наприклад, людина, яка почувається ображеною, приниженою чи потерпаючою від

безрезультатності своїх старань, індукує на такі переживання дуже багато енергії, яка не має

зовнішнього виходу. В такий спосіб людина, сама того не помічаючи, інтровертує багато

надлишкової енергії. А споконвічне призначення енергії в природі полягає в тому, щоб щось

створювати або руйнувати. Залишаючись у внутрішній структурі психіки, зайва енергія

шукає розрядки і започаткує збої нормального функціонування, або ж спровокує

новоутворення, тобто неоплазію (пухлини).

Ставши прерогативою несвідомої психіки, приховані інтенції виражаються в символічній

мові хворобливого симптому. Симптоматика може мати непостійний або хронічний

характер (наприклад, симптоми головного болю, відчуття перенапруги, лінощів, утоми й ін.).

Коли симптоми зливаються в патологічні синдроми, людина хворіє, і її хвороби символічно

повідомляють" про те, чого не змогло донести світу її словесно-логічне " Я".

Пристосовуючись до світу організм людини найчастіше використовує символічну мову конкретних збоїв в функціонуванні органів чи їх різноманітні морфологічні порушення.

„Вслухаючись" в мову певного органу чи його дисфункції, можна збагнути досить багато.

«Психологічна інфекція» (страх, сумнів, стресс, депресія), продукіє зміни у роботі фізіологічних систем, що веде до фізичної незахищенності. Алгоритм появи психосоматозу: психічний зсув викликає зміни вегетатики =>функціональні збої в роботі оргнів. довготривалі вегетативні розлади на фоні психолог напруги = органічні зміни у внутрішніх органах. Ключ дорозуміння – малоусвідомленні емоціональні процеси, які це все запустили.

Таким чином, за допомогою хвороби людина компенсує свою психологічну некомпетентність, або отримує вторинну вигоду в тій ситуації, яка є для неї безвихідною.

Під час консультативної бесіди з клієнтом майже завжди є моменти, коли мова так чи

інакше заходить про характер фізичних відчуттів, що супроводжують психологічні переживання, або торкається згадок про пережиту чи актуальну хворобливість, і знайомому з теорією психосоматичних розладів психологу не так вже й важко проінтерпретувати для

себе "символічну мову" тіла клієнта. Цей матеріал може залишатись для внутрішнього

професійного використання або стати предметом консультативної роботи з клієнтом.

Маючи знання з психосоматики, психолог не тільки точніше „зчитує" сутність

конверсійних процесів (як формувалося відхилення), але й набагато глибше розуміє

приховані аспекти проявленої проблематики. Якщо незадовільне фізичне самопочуття послужило прямим приводом звернення до психолога, то тут розмови про зв'язок фізичного і психічного здоров'я просто не уникнути.

Психокорекційна допомога щодо розв'язання проблем клієнта в цій ситуації полягає у вмінні прочитати підтекст психосоматичного симптому і довести сутність прихованої психологічної проблематики до свідомості людини.

, розвиток психосоматичних розладів людини може бути спровокований:

1) переживанням певних психологічних станів, які раптово сильно або хронічно

захоплюють особистість. Психологи-практики говорять про саногенне (оздоровлююче) і

патогенне мислення. До патогенного мислення належать переживання образи, вини,

заздрощів, ревнощів, гніву, ненависті, злості, роздратування та ін.;

2) психологічною некомпетентністю особистості, що полягає у невмінні усвідомити,

висловити та переробити ці патогенні почуття;

3) наявністю в особистісному профілі певних характеріологічних рис та якостей, що

створюють основу патогенних кіл мислення ("коронарна", "алергічна", "гіпертонічна",

"ревматоїдна" та ін. особистість);

4) неконструктивним психологічним захистом, який на сучасному етапі призводить до

негнучких психологічних обмежень та загострення внутрішніх особистісних конфліктів;

5) наявністю "вторинної вигоди", яку несе хвороба, та ін.

Тому консультативну розмову з психосоматиком можна побудувати приблизно так:

Створити довірчий контакт.

1.Вислухати скарги, поставити запитання, які допомагають зрозуміти сутність проблем

людини. Наприклад, "Що відбувається в вашому житті, що змінилося, стало іншим? Що

вас непокоїть, викликає вашу стурбованість, завдає клопотів? Що тривожить або нервує?

До чого ви останнім часом дуже чутливі? З ким (чим) складаються напружені стосунки

вдома, на роботі, в особистому житті?" Впродовж розмови фіксувати комплекс

психологічних, генетичних і соціальних факторів, які ведуть людину до руйнування.

2.Допомогти виявити та усвідомити, наскільки це можливо, приховані чи замасковані

афективні переживання та почуття (страхи, тривоги, напруження, фрустрації, хронічні

дисгармонійні стосунки, конфлікти, психологічні дискомфорте, "вторинну вигоду" та

ін.), їх вплив на фізичне самопочуття та здоров'я.

4.При потребі надати можливість людині "відреагувати" притлумлеш почуття та

переживання (для психосоматиків це, як правило, довготривале стримування та

приглушення ворожості, агресії, люті, роздратованості та ін.)

5.Працювати з "емоційною безграмотністю" та алекситимією психосоматика. Вчити

розуміти "символічну мову" хвороби, вербалізувати та рефлексувати ті переживання та

емоційні стани, котрі піддаються конструктивній зміні.

6.Спільно з клієнтом розробити стратегії подолання негативних психологічних станів,

окреслити можливі зміни поведінкових патернів, патогенних кругів мислення і хоча б

деяких рис психосоматичного особистісного профілю.

7. Віднайти та розкрити психологічні ресурси людини.

8. Забезпечувати клієнту розуміння та психологічну підтримку протягом всієї бесіди.

И собственно симптомы

Кратенько:

1) Голова. Наиболее частое подсознательное телесное «высказывание» в этой области – головные боли. Их символическое или сигнальное значение варьирует в зависимости от локализации болей:

а) в лобной области – ассоциируются с проблемами выбора, принятия решений или субъективно переживаемого «интеллектуального дефицита»;

б) в височной области – связаны с хроническим напряжением жевательных мышц (стискивание челюстей) и тем самым с невысказанными репликами самооправдания, отвода критики в свой адрес. Их можно образно назвать «головные боли возражения»;

в) боли в теменной области нередко сочетаются с вегетативными кризами, а при одновременном ощущении отсутствия опоры – с кризисом самоидентичности, особенно при пограничных расстройствах личности;

г) затылок, задняя поверхность шеи – с болями подобной локализации часто связаны проблемы ответственности, неизжитый страх наказания со стороны родителей (подавленное стремление «втянуть голову в плечи», «понурая» поза с опущенной головой);

д) боль, охватывающая голову со всех сторон, сдавливающая, как тугая «шапочка» или тяжелый «шлем» (в медицинской литературе подобная головная боль описывается как «каска неврастеника») – признак общей психической напряженности («головные боли напряжения»).

2) Шея – неадекватность речевого самовыражения, проявляющаяся как проблемы с голосом (особенно при социальной фобии), а также «комок» в горле (символически – «проглоченные» обиды). По выражению А. Лоуэна, человек «пришвартован к реальности» на двух полюсах своего тела, то есть в области стоп и верхушки головы. Поэтому нередко нарушение психологического равновесия сопровождается дискомфортными телесными ощущениями, охватывающими оба полюса тела, и потому-то телесные проблемы в области головы и шеи часто сочетаются с болезненными ощущениями в ногах (что давно замечено в рефлексотерапии и описано в форме эмпирического правила сочетания активных точек «верх-низ»).

3) Плечевой пояс – сдерживаемая агрессивность (в том числе конструктивная); блокирование социальных контактов, причем контактов активных, сопровождаемых телодвижениями, производимыми по собственной инициативе. Диапазон последних распространяется от формального рукопожатия до сердечных объятий.

4) Грудная клетка:

а) передняя поверхность груди, особенно в центре груди, несколько реже в области сердца – проблемы, связанные с общением (узкий круг контактов, общение с близкими людьми);

б) задняя поверхность груди или верхняя часть спины (включая область лопаток) – телесное отражений переживаний, вызванных недоброжелательством окружающих, предательством (символический «удар в спину»).

5) Область живота – также связана с общением, но охватывающим более широкий круг социальных контактов (в том числе с профессиональной, деловой коммуникацией).

6) Область поясницы – отсутствие надежной поддержки со стороны окружающих и в то же время необходимость принятия ответственных решений, способных вызвать значительные жизненные изменения (отсюда вторичная выгода, связанная с желанием избежать необходимости в одиночку «взваливать на себя тяжелый груз»). Дискомфорт в пояснице входит в телесно-психологический синдром отсутствия опоры – его масками на телесном уровне служат «поясничный остеохондроз», проблемы с коленными суставами и стопами.

7) Таз, промежность – сексуальность и лидерство (мотивация власти), болевые ощущения здесь нередко сочетаются с парестезиями, кожным зудом.

8) Ноги:

а) область бедер – подавляемая сексуальность. Как правило, встречается у женщин, при этом особенно характерны избыточные жировые отложения, что создает «тяжелую» фигуру (в литературе можно найти название «синдром русалки»);

б) коленные суставы – пассивность, блокирование инициативы, когда боль в суставах «не дает шагу шагнуть». Вторичная (психологическая) выгода болей в суставах в целом связана с самооправданием человеком своей пассивности – подобная боль «сковывает по рукам и ногам». Отчасти в происхождении подобных болей играют роль вытесненные «детские» формы проявления агрессивности, что особенно относится к проблемам с коленными суставами (желание по-детски «топнуть ногой», чтобы настоять на своем);

в) голени – здесь также скрыта подавленная агрессивность, часто проявляющаяся в болезненных судорогах икроножных мышц. Судороги также нередко встречаются при депрессивных состояниях, возникая во сне и являясь причиной дискомфортного пробуждения (синдром «беспокойных ног», желание «убежать» от болезненных воспоминаний, повторного переживания во сне психотравмирующих событий). Сошлемся также на К. Кастанеду (1997), по образному выражению которого, «мы храним все, что пережили, в виде ощущений с задней стороны ног»;

г) стопы – проблемы с опорой, как в физическом, так и в метафорическом смысле, соответствующем лоуэновскому заземлению (в частности, упомянем такую телесную маску психосоматических проблем, как «пяточные шпоры»).