Задача 1

Види кредитів (ч.2 ст. 347 ГК України).

І. За строками користування:

1) короткострокові (до одного року);2) середньострокові (до трьох років);3) довгострокові (понад три роки). ІІ. За способом забезпечення: 1) забезпечені;2) незабезпечені (бланкові). ІІІ. За ступенем ризику: 1) стандартні кредити;2) кредити з підвищеним ризиком. IV. За методами надання: 1) кредити, що надаються у разовому порядку;2) кредити, що надаються відповідно до відкритої кредитної лінії;3) гарантовані (із заздалегідь обумовленою датою надання). V. За строками погашення:1) кредити, що погашаються водночас;2) кредити, що погашаються у розстрочку;3) кредити, що погашаються достроково (як за заявою позичальника, так і на вимогу кредитора). VI. За метою надання: 1) підприємницькі кредити;2) бланкові кредити.

Завдання 1.

Критерій	Договір позики	Кредитний договір
Сторони	Позикодавець та позичальник, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи з урахуванням їх правосубєктності.	Кредитодавець (банк або інша фінансова установа), позичальник (платоспроможна фізична чи юридична особа з урахуванням правосубєктності)
Предмет	грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками	грошові кошти (кредит)
Порядок укладення, форма	є укладеним з моменту передання; письмова та усна форма + розписка	є укладеним з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних умов; виключно письмова форма;
Проценти за користування коштами	може бути як процентний так і безпроцентний	лише процентний
Відповідальність сторін	Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних.	Загальні положення про відповідальність за невиконання зобовязання, а саме стаття 625.
Способи забезпечення виконання зобов’язань	Загальні способи та можливість дострокового повернення позики та сплати процентів.	Загальні способи

Задача 1.

Працівник одного з територіальних підприємств управління залізниці Н-ської області звернувся з проханням до адміністрації управління про надання цільового кредиту на внесок в ЖБК для придбання квартири його сім’ї в сумі 10000 грн. Було укладено кредитний договір за умовами якого:

1. Погашення кредиту має розпочатися з 1 січня наступного за наданням кредиту року і погашається протягом 3 років рівними щомісячними сумами;

2. За користування кредитом працівник брав на себе зобов’язання сплачувати 12% річних;

3. До повного погашення кредиту працівник не має права звільнитися з роботи за власним бажанням, а у випадку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40 КЗпП) розмір проценту збільшується з 12 річних до 20% річних.

Дайте правовий аналіз кожного пункту укладеного кредитного договору. Чи вправі управління залізниці надавати цільові кредити своїм працівникам? Які правові наслідки укладення такого кредитного договор

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, кредит може бути надано лише банком або іншою фінансовою установою. Виходячи з положень законодавства, кредити надаються лише банками та кредитними спілками, до яких не належить управління залізниці. Вчинення правочину юридичною особою, яка не мала права вчиняти може бути визнано судом недійсним у відповідності з ч.1 ст.227 ЦК. У випадку, якщо така юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, то вона зобовязана відшкодувати їй моральну шкоду завдану таким правочином.

Відповідно всі пункти будуть неправомірними, але, якщо абстрагуватися і презюмувати, що договір укладено належними субєктами, то правомірність пунктів буде такою:

1. Дана умова є цілком правомірною, оскільки включена в договір та погоджена сторонами.

2. Обмеження стосовно процентної ставки в законодавстві не встановлено, а тому таке встановлення в договорі є правомірним.

3. Ця умова є неправомірною, оскільки обмежує права працівника, які закріплені за ним трудовим законодавством. А тому, згідно з ст.9 КЗпП дана умова буде визнаватися недійсною, оскільки погіршує становище працівника.