Ст. 1195 ЦКУ від 16.01.2003 № 435-IV

1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

3. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

4. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Ст. 1193 Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди

1. Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

3. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

4. 12 січня 2001 р. громадянин А взяв у борг у громадянина Б 20 тис. гривень на будівництво дома. При цьому була видана розписка, в якій вказаний строк повернення боргу – 1 травня 2001 р.

30 травня 2002 р. гр-н А виплатив гр-ну Б 5 тис. гривень і обіцяв частину боргу, що залишилася, погасити найближчим часом, але не пізніше, ніж через 2 роки.

Повернувшись 16 вересня 2002 р. з відрядження, гр-н А написав гр-ну Б лист, в якому повідомив, що він збирається наступного тижня приїхати до нього і сплатити суму боргу, що залишилася. Гр-н Б одержав лист 2 січня 2003р., оскільки 9 листопада 2002 р. він був призваний в ряди Збройних Сил України, і з 1 квітня 2003 р. знаходився у складі військового формування, переведеного на військове положення в Югославії, а родичі переслали йому лист із запізненням. 10 листопада 2004 р. гр-н Б був звільнений в запас і, повернувшись додому, повідомив листом від 18 листопада того ж року гр-на А про те, що він потребує грошей і просить повернути борг. Відповіді на лист не послідувало. Через деякий час кредитор дізнається, що гр-н А купив автомашину. У зв'язку з цим, гр-н Б звернувся з позовною заявою в суд.

Питання:

1) Яке юридичне значення має кожна із згаданих вище дат і дій?

2) Чи сплила позовна давність за позовом гр-на Б?

1. У вересні 2000 р. Мотрін, закінчивши роботу, вийшов з прохідної заводу і побачив свого друга Млечного, який запропонував підвезти його до будинку на власній автомашині. Мотрін з радістю погодився. Але в дорозі Млечний не справився з керуванням і врізався в стовп. Не дивлячись на те, що Мотрін був пристебнутий, він одержав тілесні ушкодження, що призвели до значної втрати працездатності, і був вимушений перейти на іншу, менш оплачувану роботу. Але, враховуючи дружні відносини з Млечним, претензій в його адресу не заявляв. У травні 2005 р. Мотрін посварився з Млечним і пред'явив позов до суду про відшкодування шкоди, що заподіяна ушкодженням здоров'я за весь час з моменту аварії.

Питання:

1) Чи сплив строк позовної давності в даному випадку?

2) Як вирішити ситуацію? Відповідь обгрунтуйте.

Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може

звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або

інтересу.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа

довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про

особу, яка його порушила.

Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1. Позовна давність не поширюється:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових

прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про

видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

ЦКУ

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

6. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність

застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений

законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим

Кодексом.

ЦК УРСР

Стаття 71. Загальний строк позовної давності

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право

якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

С т а т т я 76. Початок перебігу строку позовної давності

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення

права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася

або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з

цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу

строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Строк позовної давності за вимогою про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, за старим ЦК закінчився у вересні 2003 року, тоді як ЦК України від 16.01.2003 р. набрав чинності з 1 січня 2004 р. Отже, строки позовної давності пропущені.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

N 4 від 31.03.95

м.Київ

Про судову практику в справах про відшкодування

моральної (немайнової) шкоди

16. До вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної

поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і порочать

честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи,

згідно з ч.3 ст.7 ЦК (1540-06) застосовується строк позовної

давності в один рік. До вимог про відшкодування моральної шкоди у

випадках, передбачених трудовим законодавством, - тримісячний

строк (ст. 233 КЗпП (322-08). До інших вимог про відшкодування

моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих

немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст.83 ЦК

(1540-06) не застосовуються.

ЦК УРСР

С т а т т я 83. Вимоги, на які позовна давність не

поширюється

Позовна давність не поширюється:

на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових

прав, крім випадків, передбачених законом;

на вимоги державних організацій про повернення державного

майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та

інших громадських організацій або громадян;

на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні

трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР;

у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на

інші вимоги.

4. 12 січня 2001 р. громадянин А взяв у борг у громадянина Б 20 тис. гривень на будівництво дома. При цьому була видана розписка, в якій вказаний строк повернення боргу – 1 травня 2001 р.

30 травня 2002 р. гр-н А виплатив гр-ну Б 5 тис. гривень і обіцяв частину боргу, що залишилася, погасити найближчим часом, але не пізніше, ніж через 2 роки.

Повернувшись 16 вересня 2002 р. з відрядження, гр-н А написав гр-ну Б лист, в якому повідомив, що він збирається наступного тижня приїхати до нього і сплатити суму боргу, що залишилася. Гр-н Б одержав лист 2 січня 2003рг., оскільки 9 листопада 2002 р. він був призваний в ряди Збройних Сил України, і з 1 квітня 2003 р. знаходився у складі військового формування, переведеного на військове положення в Югославії, а родичі переслали йому лист із запізненням. 10 листопада 2004 р. гр-н Б був звільнений в запас і, повернувшись додому, повідомив листом від 18 листопада того ж року гр-на А про те, що він потребує грошей і просить повернути борг. Відповіді на лист не послідувало. Через деякий час кредитор дізнається, що гр-н А купив автомашину. У зв'язку з цим, гр-н Б звернувся з позовною заявою в суд.

Питання:

1) Яке юридичне значення має кожна із згаданих вище дат і подій?

2) Чи сплила позовна давність за позовом гр-на Б?

12 січня 2001 р. – дата вчинення правочину.

1 травня 2001 р. – крайня дата виконання зобов’язання.

2 травня 2001 р. – день, коли гр.-н Б дізнався про порушення свого права

3 травня 2001 р. – початок перебігу позовної давності (3 роки, ст.. 71, 76 ЦК УРСР)

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР 1963 р.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦК УРСР 1963 р. перебіг позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

«Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.»

30 травня 2002 р. – вчинення гр.-ном А дій, що свідчать про визнання боргу (виплатив 5 тис грн), перерив позовної давності (ч. 2 ст.. 79 ЦК УРСР)

С т а т т я 79. Перерив перебігу строків позовної давності

Перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням

позову в установленому порядку.

По спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни,

перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням

зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу.

Після перериву перебіг строку позовної давності починається

спочатку; час, що минув до перериву, до нового строку не

зараховується.

31 травня 2002 р. – початок перебігу позовної давності, 3 роки (ч. 3 ст. 79, ст.. 71 ЦК УРСР)

Стаття 71. Загальний строк позовної давності

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право

якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

2 роки -

16 вересня 2002 р. – визнання боргу, ПД перервана.

17 вересня 2002 р. - початок перебігу позовної давності.

9 листопада 2002 р. – ніяких правових наслідків

2 січня 2003 р. -

З 1 квітня 2003 р. – початок зупинення позовної давності, адже з 1 січня 2004 р. набрав чинності новий ЦК, згідно з п. 6 ППП якого:

6. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Позовна давність за даною вимогою спливає 17 вересня 2005 р., тобто після набрання чинності ЦК 2003 р. Застосовуються правила п. 4 ч. 1 ст. 263 ЦК 2003 р. перебіг позовної давності зупиняється:

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

11 листопада 2004 р. – перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що пройшов до його зупинення. (6 з половиною місяців – від 16 вересня 2002 р до 1 квітня 2004 р., тобто позовна давність залишається 2 роки 5 місяців 14 днів і спливає 24 березня 2007 р.)

18 листопада 2004 р. – вимога про повернення боргу.