Вирішіть справу

53. Підприємець Раскольнюк уклав з підприємцем Карамазовським договір, за яким Раскольнюк передав Карамазовському свій вантажний автомобіль в оренду строком на 1 рік за умови сплати щомісячно 1500 грн. Договором було передбачено, що орендодавець дає заздалегідь згоду на поліпшення орендарем автомобіля. Наступного дня після укладення договору Карамазовський прийняв на роботу Раскольнюка водієм того ж вантажного автомобіля з заробітною платою 1000 грн. на місяц. За місяць до закінчення строку договору Раскольнюк, не попередивши Карамазовського, продав зазначений автомобіль Мишкінюку та звільнився з посади водія за власним бажанням. Через рік Раскольнюк подав позов до Карамазовського про стягнення заборгованості за користування автомобілем та пені, бо не отримав орендної плати взагалі. Карамазовський заперечував проти позову, вказавши, що 1) на протязі 11 місяців він регулярно виплачував Раскольнюку 1000 грн. орендної плати, яку той отримував у формі зарплатні. На доказ цього ним були надані суду відомості по виплаті заробітної платні; 2) ним були зроблені витрати на ремонт автомобіля в сумі 5000 грн., а оскільки договором було передбачено, що орендодавець дає згоду на поліпшення орендарем автомобіля, на підставі ч. 3, ст. 778 ЦК України, ці кошти зараховуються в рахунок орендної плати; 3) ним було витрачено 500 грн. на укладання зі страховиком договору страхування цивільної відповідальності володільців транспортних засобів, які теж мають бути зараховані за рахунок орендної плати; 4) орендну плату за останній місяць дії договору оренди він повністю сплатив Мишкіну. Таким чином, на думку Карамазовського заборгованості в нього немає. Карамазовський подав зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу з Мишкіним недійсним, бо вім порушує переважне право орендаря на придбання автомобіля.