Магніто-тверді матеріали

За способом отримання МТМ поділяються на:

а) литі сплави на основі заліза, алюмінію, нікелю, кобальта; сплави, леговані міддю, титаном та iн.;

б) порошкові матеріали (постійні магніти),які отримуються пресуванням порошків з наступною термообробкою;

в) застарілі матеріали, які застосовуються, наприклад мартенситні сталі.

МТМ застосовуються для виготовлення постійних магнітів та носіїв інформації (для звукозапису). Магнiтнi кола з постiйними магнiтами повиннi бути розiмкнутими, тобто мати корисний (робочий) повiтряний зазор.

1. СПЛАВИ НА ОСНОВІ АЛЮМІНІЮ – НІКЕЛЮ – ЗАЛІЗА.

Є основним матеріалом для постійних магнітів. Отримуються наступним чином: при охолодженні сплавів з певною швидкістю до температури, яка називаеться температурою початку розпаду, вiдбувається дисперсійний розпад високотемпературного твердого розчину на дві фази: b та b₂. b - фаза сильномагнітна та близька за складом до чистого заліза. b₂ – фаза за складом близька до з'єднання Ni-Al та є слабкомагнiтною.

Матеріали з такою структурою, мають велику коерцетивну силу. Для покращення магнітних властивостей у такі сплави додають мідь та кобальт.

2. Магнiти з порошкiв

Магніти, які отримуються методом порошкової металургії, можна розділити на: металокерамічні, металопластичні, оксидні з мікропорошкiв.

Металокерамічні магніти отримуються із металічних порошків шляхом пресування їх без зв'язуючого матеріалу та зпіканням при високій температурі. За магнітними властивостями трохи поступаються литим, але дорожчі за інші.

Металопластичні магніти пресуються з металічних порошків разом з ізолюючою зв'язкою, потім їх піддають нагріву до невисокої температури, необхідної для полярізації зв'язуючого матеріалу. У порівнянні з литими магнітами, мають понижені магнітні властивості, але мають більший електричний опір та дешеві.

Серед оксидних магнітів практичне значення мають магніти на основі феритів барію та кобальта.

Барiєвi магнiти випускаються двох видiв: iзотропнi та анiзотропнi. Вони володiють великою коерцетивною силою та малою залишковою iндукцiєю. Недоліки: погані механічні властивості та велика залежність магнітних властивостей від температури. Переваги: високий питомий електричний опiр, який дозволяє використовувати оксидні магніти на високих частотах.

Кобальтовi магнiти мають бiльш високу температурну стабiльнiсть нiж барiєвi.

Магніти із мікропорошків Mn-Bi, Fe та Fe-Co мають гарні магнітні властивості та високу коерцетивну силу. Але магнітні властивості таких магнітів зникають при зниженні температури нижче 20 С.

3. ЗАСТАРІЛI МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОСТІЙНИХ МАГНIТІВ

Мартенситні сталі. Мартенситом називається вид мікроструктури сталі, яка отримується при її загартуванні. Утворення мартенситу супроводжується значними об'ємними змінами, утворенням великих внутрiшнiх напруг решiтки та виникненням великих значень коерцетивної сили. В теперішній час їх використовують порiвнянно мало.

Сплави на основi рiдкоземельних металiв (РЗМ). Найбiльший iнтерес являють собою з’еднання типу RCo₅, де R - рідкоземельний метал, Со – кобальт.