УРОК № 3

Другорядні члени речення. Означення, додаток, обставина.

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямовано дію, і відповідає на питання кого?чого?кому?чому?кого?що? ким? чим? на кому? на чому? Додаток найчастіше виражений іменником чи займенником, рідше — прикметником у значенні іменника чи інфініти­вом: Мохнатий джміль із будяків червоних спиває мед (М. Рильський). Нас інші ждуть обірвані мости (А. Малишко). Чужим не розбагатієш (Нар. тв.). Любить людей мене навчила мати (В. Симоненко). Додаток залежить від присудка, рідше — від підмета. Додаток може мати при со­бі означення: Співає ліс захриплими басами, веде за повід стежечку худу (Л. Костенко).

Обставина — другорядний член речення, який указує на спосіб здій­снення дії, її якість або інтенсивність, а також місце, час, причину, мету, умову, з якими пов'язана дія чи вияв ознаки. Обставина відповідає на питання як? яким чином? де? коли? з якою метою? чому? якою мірою? та ін. Обста­вина залежить від присудка і при собі може мати означення: / якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі (В. Симоненко).

Обставина може виражатися:

а) прислівником: Коні шалено мчали полем (Ю. Мушкетик);

б) дієприслівником: Осиротівши, клени мріють про весняне листя.

в) дієприслівниковим зворотом: За хвилину діти з галасом вскочили у виноградник, випереджаючи матір (М. Коцюбинський);

г) іменником у непрямих відмінках: Ішов дід з містечка, через гору, і у свій присілок.

ґ) інфінітивом: Осінь сіла в лісі відпочити (М. Вінграновський);

д) порівняльним зворотом: Сонце, мов здорова червона_діжа, випливало з-за краю землі.

Означення — другорядний член речення, що вказує на ознаку пред­мета (його якість, властивість, належність, порядок при лічбі). Означен­ня відповідає на питання який? чий? котрий? Означення може залежати від підмета, додатка чи обставини, рідше — від присудка (складеного іменного): 3 вітром весняним сосна розмовляла (Леся Українка).

Означення може виражатися:

а) прикметником: В пахучій хмарі дощової глиці стоїть туман (Л. Костенко);

б) дієприкметником: Сірі води густо спливали з сірого неба на посірілу землю.

в) дієприкметниковим зворотом: Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло

г) іменником у непрямих відмінках: Промінь сони^ золотом розмальовує світанок (І.Коваль);

ґ) прислівником: Каву по-східному готують у піску (3 газети);

д) інфінітивом: Бажання освіжитися підсилювало прохолодне й бурхливе.