Заклик до покаяння

А можливо, ти дуже мало знаєш про такого Бога, але хочеш дізнатися більше? Тоді залишися після уроку, я розповім тобі про Нього більше.

На вулиці почало сутеніти. Овечці було дуже страшно і холодно. Вона знаходилася одна в незнайомій місцевості і була дуже перелякана. Вона звикла, що поруч завжди був люблячий і дбайливий пастух. А тепер вона була зовсім одна, і поруч нікого не було, хто б потурбувався про неї. Овечка не могла сама знайти собі хороше місце для водопою, не могла захистити себе від звірів. Вона знаходилася в небезпеці і у біді.

Якщо ти не слухатимешся Бога, Який є Один Єдиний і своїх батьків, то у тебе може статися біда, як і у цієї маленької овечки.

Прийшовши на відкрите місце для відпочинку, пастух побачив, що немає його маленької овечки. Тепер у нього залишилося замість ста овець - дев'яносто дев'ять (написати великими розмірами цифру 99). Чи піде пастух шукати її? Адже у нього ще є дев'яносто дев'ять овець! Це набагато більше, ніж одна неслухняна овечка. Пастух однаково любив усіх, йому була дорога кожна вівця. І ця маленька, неслухняна овечка зараз була йому ще дорожче, тому що вона знаходилася в небезпеці. Так само і ти дорогий для Бога, Який є Один Єдиний.

Дуже засумував пастух за своєю овечкою… L Залишивши дев'яносто дев'ять овець, пастух пішов шукати овечку, що загубилася. Для нього це коштувало багато праці і небезпек. Може, не варто було ризикувати своїм життям заради однієї овечки?

Але уяви, що цією овечкою є ти, що згубився на ринку серед великої кількості людей… Ой мабуть страшно тобі було б? Ти б хотів, щоб тебе знайшли? (в.д.) Так і Пастух, як подумав, що зараз вона можливо над обривом чи вовк за нею полює, як його серце стиснулося від жалю, і він ризикуючи своїм життям, пішов шукати зниклу овечку по долинах і ущелинах. Він звав її по імені, і кликав, і гукав… Моя маленька, де ти-и-и-и!??? Відізвися-а-а-а!!! (гукнути голосно, а-а-у-ууу!!!) А у відповідь лише відлуння його голосу. (ПЕРЕД КУЛЬМІНАЦІЄ НАРОЩУЙТЕ ЕМОЦІЇ) Він не знав в яку сторону йому кинутися, де її шукати. Довго він ходив, заглядав на всі боки, думав можливо почує її жалібний голосок, і швиденько врятує її, але нічого не знаходив. Дуже стомився пастух, йому так сильно боліли ноги, руки подряпані від колючих кущів, серед яких він сподівався знайти свою маленьку не слухняну вівцю. І вже почав думати, а можливо її вовки впіймали і від цього він ще швидше починав іти, аби не спізнитися. Тоді він повертався і йшов в іншу сторону, там були скелі і гострі і пологі, не раз під його ногами обривалося каміння і летіло в прірву, а він тримаючись за коріння дерев і кущів все пробирався у напрямку звідки йому ніби чулося бекання овечички. Дедалі ставало тяжче пробиратися але він не зупинявся, і коли він побачив великий колючий кущ над обривом, то саме там здавалося ніби чути голосок своєї малютки. А вона бідненька заплуталася своїм кучерявим кожушком в колючках. Вона не могла рухатися і була дуже стомлена, від страху вона аж тремтіла, бо на вулиці було давно вже темно і лише вітер на ущелиною гудів, а їй ставало від цього ще більше лячно, вона думала, що то вовки наближаються, а коли почула шурхіт кроків то її серденько забилося від страху ще більше… КУЛЬМІНАЦІЯ!!! Але пастух уже радів, бо дійсно саме там була вона – його загублена. Хоча щоб її дістати йому прийшлося ще багато прикласти зусиль. Коли таки вдалося йому виплутати свою загублену овечку з колючок, то щасливий пастух узяв її на руки і поніс додому до інших овець. (Слайд 6) Дорогою він її гладив, тішився і приговорював, отак бути не слухняною, я ж тебе так любив, як ти могла… Сподіваюся ти такого більше не повториш? А вона відчувала любов пастуха та у відповідь не могла нічого сказати бо вона не вміє говорити так, як ви дітки. Ось таким добрим і люблячим є і наш Бог, який є Один Єдиний, який ще більше любить тебе і мене і всіх діток.

Прийшовши на місце, де були інші овечки, він опустив її на землю, подивився ще раз на неї, а вона кволенько пострибала до всієї отари. Тепер у нього знову було сто овець! J (показати цифру) Він не міг вгамувати своє радості, прийшовши додому, пастух спішив усім розказати про свою знахідку. Тоді сказав своїм друзям: «Порадійте разом зі мною! Я знайшов свою зниклу вівцю». Усі раділи разом з ним. І розпитували, як йому це вдалося і він довго розповідав їм про свої пошуки. І раділи, що все завершилося добре!