Тема 13. Облік витрат і калькулювання собівартості автотранспортних послуг

План:

1.Облік витрат на експлуатацію, ремонт і технічне обслуговування автомобілів.

2. Облік витрат за економічними елементами.

3. Облік виробничих витрат за статтями калькуляції.

4. Зведений облік витрат і калькулювання собівартості автотранспортних послуг.

І

Система технічного обслуговування й ремонту автотранспортних засобів передбачає: технічне обслуговування їх у період обкатки, щоденне обслуговування, періодичне технічне обслуговування, сезонне технічне обслуговування, технічне обслуговування під час консервації, поточний ремонт, капітальний ремонт, технічне обслуговування й ремонт автотранспортних засобів на лінії.

Ремонт - комплекс операцій із відновлення справності або працездатності, відновлення ресурсу автомобіля або складових його частин.

Технічне обслуговування автомобілів – операція або комплекс операцій із підтримання працездатності або справності автотранспортного засобу в період його використання за призначенням, зберігання і транспортування.

Поточний ремонт виконують для забезпечення або відновлення працездатності автомобіля.

Капітальний ремонт виконують для відновлення працездатності й цілковитого відновлення ресурсу автомобіля із заміною або відновленням будь-яких частин, зокрема і базових.

На підприємстві, на підставі чинних технічних нормативів, розробляють перелік операцій, що належать до технічного обслуговування, поточного ремонту, капітального ремонту без поліпшення об’єкта, капітального ремонту із поліпшенням об’єкта – модернізацію автотранспортних засобів.

Про виконання відповідних робіт складають акти:

- про виконання профілактичного обслуговування автомобіля;

- про виконані ремонти без поліпшення об’єктів (модернізації);

- про виконані ремонти із поліпшенням об’єктів (модернізацією).

Приймання виконаних робіт з капітального ремонту об’єктів оформлюють Актами прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів типової форми ОЗ-2. На підставі актів здійснюють списання з підзвітних списання з підзвітних осіб раніше отриманих матеріальних цінностей.

Ремонт і технічне обслуговування автомобілів можуть виконувати ремонтні майстерні, станції технічного обслуговування або інші сторонні організації. У разі виконання зазначених робіт силами підприємства витрати фіксують за дебетом субрахунку 232 „Допоміжне виробництво”. По завершенню робіт їхню відпускну вартість згідно з відомістю розподілу послуг, виконаних для внутрішніх потреб, відносять у дебет рахунка 23 „Виробництво” за відповідною статтею калькуляції з кредиту субрахунку 232. Якщо вказані роботи виконую стороння організація, то на підставі її рахунку й акту виконаних робіт робиться запис:

Дебет рахунка 23 Кредит рахунка 63.

У процесі виробничої діяльності автотранспортного підприємства для обліку окремих операцій, пов’язаних із роботою автотранспорту, можуть оформлювати такі документи: табель обліку роботи автопарку, акт про поломку (пошкодження) автомобіля, акт про технічний стан автомобіля, акт про дорожньо-транспортну пригоду із матеріальним збитком.

ІІ

Витрати операційної діяльності підприємства складаються з виробничої собівартості перевезень. Адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Витрати операційної діяльності підприємств автотранспорту відповідно до їхнього економічного змісту групують за такими елементами:

До елементу „Матеріальні витрати” належать витрати придбаних у сторонніх організацій або виготовлених власними силами палива, запасних частин і комплектувальних виробів, мастил, матеріалів, шин, енергії, інших виробничих запасів, які використані на:

- виконання перевезень (робіт, послуг);

- забезпечення технологічного процесу перевезень (робіт, послуг), їхньої якості й надійності;

- проведенні всіх видів ремонту, технічного огляду й обслуговування та ін.

До елементу „Витрати на оплату праці” належать пов’язані із веденням господарської діяльності витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, обчислені згідно із системами оплати праці, прийнятими на підприємстві.

До елементу „Відрахування на соціальні заходи” належать обов’язкові збори й відрахування на соціальні заходи, передбачені чинним законодавством.

До елементу „Амортизація основних фондів й нематеріальних активів2 належать суми амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із порядком, нормами й умовами, встановленими чинним законодавством.

До елементу „Інші операційні витрати” належать витрати, які включають до собівартості перевезень і не враховують у попередніх елементах витрат, зокрема: оплата послуг виробничого характеру, виконуваних сторонніми організаціями, витрати на виготовлення розкладів руху пасажирських транспортних засобів, проїздних квитків, інструкцій, правил та іншої службової документації та ін.

ІІІ

До виробничої собівартості перевезень включають: прямі матеріальні витрати: прямі витрати на оплату праці; автомобільні шини; інші прямі витрати; загально виробничі витрати.

До статті „Прямі матеріальні витрати” включають вартість усіх видів паливно-мастильних та інших матеріалів (включно із транспортно-заготівельними витратами), використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції у процесі підготовки рухомого складу до експлуатації.

Вартість паливно-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень, включають до їхньої собівартості за прямою ознакою.

На підставі первинних документів здійснюють записи:

Дебет рахунка 23 Кредит рахунків 20,22

До статті „Прямі витрати на оплату праці” включають усі витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати працівникам, безпосередньо зайнятим здійсненням перевезень (робіт, послуг), обчисленої за посадовими окладами, відрядними розцінками, тарифними ставками згідно із діючими на підприємствах системами оплати праці.

Заробітну плату нараховують за подорожніми листами і табелями, а також нараховують суми премій, резерви на оплату відпусток у встановленому розмірі.

На підставі даних накопичу вальних відомостей у синтетичному обліку відображають нарахування заробітної плати разом із оплатою відпусток:

Дебет рахунків 23,47 Кредит рахунка 66

До статті „Автомобільні шини” включають відрахування до резерву на відновлення і ремонт автомобільних шин, які розраховують згідно із нормами на 100 км пробігу; а також витрати, пов’язані з встановленням автомобільних шин на колеса, вартість матеріалів, витрачених водіями на ремонт автомобільних шин на шляху сполучення.

До статті „Інші прямі витрати” включають:

- відрахування від витрат на оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих здійсненням перевезень;

- нараховані згідно із діючим порядком, нормами й умовами суми амортизаційних відрахувань від вартості рухомого складу автомобільного транспорту4

- витрати на всі види ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування рухомого складу.

До статті „Загально виробничі витрати” включають непрямі витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробничого процесу, не передбачені у попередніх статтях.

Фактичну суму загально виробничих витрат транспортних підприємств щомісячно розподіляють між:

- основним виробництвом із подальшим розподілом між видами перевезень;

- допоміжним виробництвом у частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарства, а також для реалізації;

- обслуговуючими виробництвами;

- капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом.

Наприкінці місяця загально виробничі витрати після розподілу в повному обсязі списують на собівартість виконаних автотранспортних робіт.

ІV

На підставі даних первинних документів витрати групують за видами перевезень, статтями калькуляції й окремими елементами витрат. Синтетичний облік витрат ведуть на рахунку 23 „Виробництво”. Аналітичний облік здійснюють за видами перевезень, робіт, послуг у розрізі калькуляційних статей витрат.

Облік витрат допоміжних виробництв здійснюють на окремому субрахунку 232 „Допоміжне виробництво”

Згідно з діючою методикою за дебетом рахунків 92,93,94 відображають адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюють із використанням одного із методів: простого, позамовного, нормативного.

Обчислення собівартості транспортної продукції не вимагає застосування складних методів, оскільки ця продукція має масовий характер, проводиться простим способом і не має залишків незавершеного виробництва на кінець звітного періоду. Облік витрат на автомобільні перевезення і послуги можна здійснювати простим методом, загалом за транспортним процесом, без розподілу на окремі фази.

Позамовний метод обліку витрат передбачає відокремлений облік витрат за кожним із об’єктів у розрізі калькуляційних статей витрат. Об’єктом обліку й калькулювання при застосуванні цього методу є окремі види перевезень.

Нормативний метод обліку й калькулювання витрат на виробництво передбачає: створення системи дієвих прогресивних норм і нормативів; поточний облік і калькулювання нормативної собівартості; виявлення й облік витрат, пов’язаних із відхиленням від чинних норм і нормативів.

Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування та ремонт за нормативного методу ведуть за статтями витрат у розрізі окремих перевезень із виявленням і обліком відхилень від норм за кожним показником.

На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складають калькуляції фактичної собівартості, які використовують для контролю за виконанням плану собівартості окремих видів і всього обсягу перевезень.

За калькуляційну одиницю собівартості приймають:

- для вантажних автомобілів, що працюють відрядно за тарифом за 1 тонну перевезеного вантажу -10 тонно/кілометрів;

- для вантажних автомобілів, що працюють за погодинним тарифом – 10 автомобіле - годин;

- для автобусного парку – 10 пасажиро/кілометрів;

- для легкових і спеціальних автомобілів – 10 автомобілезмін;

- для вантажних і легкових автомобілів-таксі – 10 платних кілометрів.

Об’єктом обліку й калькулювання слугують окремі види перевезень (робіт, послуг) – замовлення, а калькуляційними одиницями – відповідні одиниці їхнього вимірювання.

Собівартість робіт і послуг, що надаються одними допоміжними підрозділами іншим, а також основному виробництву, визначають на підставі фактичної суми витрат. Собівартість робіт і послуг, виконуваних виробничими підрозділами для власних потреб, визначають на підставі прямих витрат.

Після бухгалтерського узагальнення витрат на автомобільні перевезення та визначення обсягу виконуваних робіт розраховують фактичну собівартість одиниці продукції.