Порядок виконання роботи

12.3.1. Проводиться дослід по визначенню коефіцієнта підсилення підсилювача при постійній вхідній напрузі і при напрузі змінного струму з частотою 1 кГц.

Вибирається підсилювач з пятьма електродами і задається напруга живлення 12 В. Проведення досліду забезпечується схемою, що приведена на рис. 12.6.

Рекомендується наступний порядок проведення досліду. Спочатку встановлюється величина вхідної напруги на рівні 1 мкВ, а потім змінюється установками джерела так, щоб на виході ОП забезпечити напругу, яка приблизно дорівнює половині напруги живлення, з врахуванням полярності входу. Після виконання замірів для прямого і інверсного входів обчислюються величини коефіцієнтів підсилення для кожного з входів при постійній напрузі і при напрузі з частотою 1000 Гц.

12.3.2. Дослід з визначення струму зміщення. Схема для проведення замірів приводиться на рис. 12.7. Величини струмів зміщення в моделях ОП EWB мають однакові значення, тому струм зсуву дорівнює нулю.

Рис. 11.6.

12.3.3. Проводиться дослід вимірювання величин вхідного опору для обох входів ОП без зворотних зв’язків. При проведенні досліду необхідно пам’ятати про наявність струму зміщення, тому заміри величини вхідного струму необхідно проводити з його врахуванням. Встановлюється напруга вхідного джерела на рівні 1 мкВ, підключеного до одного з входів, наприклад, інверсного. Поступово підвищується його величина і контролюється різниця між величинами вхідних струмів по прямому і інверсному входах. При появі різниці струмів, вона заміряється. Заміряється також і напруга вхідного джерела. Величина вхідного опору визначається у відповідності до закону Ома.

12.3.4. Проводиться дослід вимірювання напруги зміщення. З рис. 12.7 бачимо, що її величина при відсутності вхідних опорів складає 3.837 В. Оцінимо вплив струму зміщення на величину напруги зміщення при наявності вхідних опорів. Приєднується вхідний опір до прямого входу ОП – наприклад, величиною 1 кОм – і заміряється величина вихідної напруги. Аналогічно, приєднується вхідний опір до інверсного входу ОП і заміряється величина вихідної напруги. В обох випадках вихідна напруга суттєво змінюється.

12.3.5. Проводиться дослід вимірювання величини вихідного опору операційного підсилювача. Пропонується самостійно розробити схему для проведення досліду і пояснити порядок його проведення.

Рис. 12.7.

Рис. 12.8.

12.3.6. Проводиться дослід визначення частотних властивостей операційного підсилювача (рис. 12.8). Для проведення цього досліду використовується пристрій Bode Plotter із встановленими параметрами. Ці параметри дозволяють проводити заміри у частотному діапазоні від 0 Гц до 100 МГц або 1 ГГц. Початковий коефіцієнт підсилення встановлюється на рівні 120 дБ, а кінцевий – на рівні 0 дБ. Приблизний графік

Рис. 12.8.

АЧХ матиме вигляд, що приведений на рис. 12.9. Визначається частота зрізу АЧХ, а також заміряється фазочастотна характеристика ОП. За отриманою АЧХ обчислюється частота одиночного підсилення.

12.3.7. Проводиться дослід вимірювання коефіцієнту ослаблення синфазного сигналу. Для проведення цього досліду необхідно враховувати, що величина коефіцієнта підсилення синфазного сигналу досить незначна, тому в схемі, що досліджується, коефіцієнт підсилення необхідно задавати великим. Приймемо його величину не менше 1000. Для проведення досліду використовується схема, що приведена на рис. 12.10. Завдяки тому, що до обох входів підсилювача прикладається одна й та ж сама напруга, вихідна напруга повинна бути незначною і визначатися значенням коефіцієнта підсилення синфазного сигналу підсилювача.

Коефіцієнт підсилення підсилювача, що приведений на рис. 12.10, може бути обчислений за формулою: