Видозміни, або метаморфози, коренів відбуваються звичайно у зв'язку з пристосуванням рослин до умов навколишнього середовища або з посиленням будь-якої однієї з його функцій, наприклад запасаючої. При цьому відбуваються значні зміни в структурі кореня. Однак, незважаючи на всі зміни в зовнішній і внутрішній будові, у кореня завжди залишається стела з радіальним провідним пучком у центрі.
Потовщені запасаючі корені утворюються у випадку сильного розвитку запасаючої функції. При цьому в коренях формується велика кількість запасаючої тканини, і вони потовщуються. Потовщуватися можуть головний корінь, бічні й додаткові корені. При потовщенні головного кореня, разом із ним звичайно і гіпокотиля, а часто і вкороченого стебла, утворюються коренеплоди (морква, буряк, редиска, ріпа); при потовщенні бічних і додаткових коренів — кореневі бульби (жоржини). Усі запасаючі корені характеризуються наявністю великої кількості паренхіми, у клітинах якої накопичуються поживні речовини (крохмаль, інулін, цукри, слизи), тонкостінних дифузно розташованих елементів ксилеми зі слабко здерев'янілими або зовсім нездерев'янілими стінками, відсутністю механічних тканин. Зверху потовщені корені вкриті перидермою.
|
|
Коренеплоди залежно від місця розвитку і походження запасаючої паренхіми поділяють на три групи.
1. Запасаюча паренхіма в основному зосереджена у вторинному лубі. У таких рослин у коренях діаметр лубу великий і перевищує вторинну деревину (морква, петрушка) (рис. 3).
2. Запасаюча паренхіма знаходиться у вторинній деревині, в той час як луб представлений тонким шаром (редиска, редька, ріпа) (рис. 3).
3. Запасаюча тканина утворюється в результаті діяльності додаткових камбіальних кілець. Така будова притаманна коренеплодам буряка (рис. 4).
Корінь буряка при первинній будові має по два промені ксилеми і флоеми в провідному пучку. У нього рано формується вторинна будова, за якої утворюються два відкритих колатеральних пучки з двома широкими паренхімними променями. При цьому камбіальне кільце як у пучках, так і в паренхімних променях рано припиняє свою роботу. У той же час починають тангентально ділитися клітини перициклу, перетворюючись на меристематичну тканину. Зовнішній шар її диференціюється у фелоген, а внутрішній — у додаткове камбіальне кільце. Додатковий камбій усередину відкладає закриті колатеральні пучки і багато паренхіми між ними, а назовні вичленовує нове камбіальне кільце, що функціонує в такий же спосіб. Подібних кілець у буряка може утворитися до 9—11, але звичайно працюють 4—5. Периферичні кільця іноді утворюють тільки паренхіму, а деякі зовсім не працюють (рис. 4). У вакуолях паренхімних клітин буряка накопичується сахароза [2; c. 157].
|
|
Рис. 5. Будова коренеплодів:
а — моркви; б — редьки; 1— перидерма; 2 — вторинна флоема;
3 — камбій; 4 — вторинна ксилема;
5 — запасаюча паренхіма во вторинній флоемі;
6— ефіроолійні канали;
7— запасаюча паренхіма во вторинній ксилемі
У деяких рослин корені потовщуються за рахунок розвитку паренхіми в первинній корі (чистяк), а іноді в первинній корі і серцевині. У багатьох болотяних рослин корені потовщені, але це пов'язано не з відкладенням поживних речовин, а з розвитком у первинній корі аеренхіми.
Повітряні корені утворюються в деяких тропічних рослин (орхідні, ароїдні). Звичайно такі корені притаманні епіфітам — рослинам, що використовують стовбури і гілки дерев для прикріплення. їхні корені вільно висять у повітрі.
Зверху повітряні корені вкриті багатошаровою покривною тканиною веламеном, яка захищає їх від висихання і перегріву. Він складається з мертвих клітин, що мають пори і спіральні потовщення, які перешкоджають їх зминанню. Повітряні корені за допомогою веламену поглинають воду з повітря, але не осмотично, як звичайні корені, а капілярним шляхом. Капіляри утворюються порами і найтоншими міжклітинниками. По них вода доходить до екзодерми, розташованої під веламеном. Стінки мертвих клітин екзодерми окорковілі. Серед мертвих є живі пропускні клітини, які проводять воду всередину кори. Пропускні клітини зовнішнього шару екзодерми вкриті особливими криючими клітинами веламену у формі пірамідок, основи яких прилягають до пропускних клітин, а вершини спрямовані у бік веламену.
Рис. 6. Поперечний зріз коренеплоду буряка:
1 — первинна ксилема; 2 — вторинна ксилема; 3— вторинна флоема;
4 — паренхімні промені; 5 — додаткові камбіальні кільця;
6 — колатеральні провідні пучки, утворені камбіальними кільцями;
7 — запасаюча паренхіма, утворена додатковими камбіальними кільцями; 8— перидерма
Рис. 7. Будова повітряного кореня (поперечний зріз кореня орхідеї):
1 — веламен; 2 — екзодерма; З — пропускні клітини екзодерми;
4— покривні клітини; 5— корова паренхіма; 6— ендодерма;
7— перицикл; 8— центральний циліндр зі складним радіальним провідним пучком
За екзодермою знаходиться корова паренхіма, клітини якої містять хлоропласти і здійснюють фотосинтез, тому що веламен добре пропускає світло. Закінчується первинна кора типовою ендодермою з підковоподібних мертвих клітин, серед яких є пропускні. Глибше знаходиться звичайний для кореня центральний циліндр, оточений перициклом зі складним радіальним провідним пучком (рис. 7) [1; c. 74].