2015-07-04
1064
Кожна частина мови характеризується специфічними ознаками .Іменник має граматичне значення предметності, яке реалізується в категоріях роду, числа та відмінка (за наявності тих категорій у мові). Первинна синтаксична функція іменника — бути в реченні підметом і додатком. Прикметнику властиве граматичне значення ознаки (якості або властивості). Він граматично залежить від іменника (ознаки завжди стосуються якогось предмета). Іменник може бути без означення, а прикметник тільки з іменником. Дієслово характеризується граматичним значенням процесу (дії або стану) і наявністю граматичних категорій
особи, числа, часу, способу, виду та стану. Первинна синтаксична функція дієслова — виступати в реченні присудком. Прислівник має граматичне значення "ознака ознаки"(дуже солодкий, зовні красивий, їхати швидко, зовсім дитина), не змінюється і не має граматичних категорій, крім ступеня порівняння у якісних прислівників. Функціонує в реченні як обставина. Числівнику притаманне граматичне значення кількості або порядку (місця в ряді). Числівники сполучаються
|
|
|
іменниками і співвідносяться з іменниками {два, п'ять,сто, десятеро), займенниками (багато, мало, декілька),прикметниками (другий, двадцятий).
Займенники, як уже зазначалося, виділяють за семантичним критерієм. Суттєвими ознаками займенників є такі:1) не називають предмет безпосередньо, а вказують нанього, тобто виконують дейктичну функцію;2) завжди пов'язані з конкретним мовленнєвим актом (я, ми завжди пов'язані з мовцем, ти, ви — зі слухачем, інші займенники відсилають до певних об'єктів); 3) характеризуються широким колом об'єктів і мовленнєвою перемінністю значення, тобто завжди мають кон-
текстуально зумовлений зміст. До службових частин мови наленсать прийменники (в деяких мовах їм відповідають післяйменники), артиклі,
частки і сполучники. Проміжну групу між повнозначними і службовими словами становлять модальні слова (безперечно, можливо). Осібне місце посідають вигуки — слова, які служать для вираження емоцій (ай, ой, о, ба, тьфу, гай-гай)
