Місцеве самоврядування як категорія сучасного державознавства

Проголошення незалежності України сприяло активізації процесу демократизації суспільства й держави, пошукам такої організації публічної влади, яка відповідала б європейським стандартам і була спрямована на забезпечення прав і свобод людини. Важливим складником цього процесу є побудова оптимальної системи місцевого самоврядування, яка в сучасному світі сприймається як єдино можлива демократична й раціональна модель влади на місцях. Риси: 1) наявність соціального управління; 2) належність повноти всієї влади певній спільноті (колективу) людей, члени якої визнають владу тільки власного об'єднання (тут має місце єдність, збіг суб'єкта й об'єкта управління); 3) саморегуляція, яка виявляється в тому, що всі члени об'єднання спільно виробляють загальні рішення (правила поведінки) - статути, положення, інструкції;4) самоорганізація - проведення організаційних заходів із метою задоволення й захисту спільних інтересів; 5) здійснення влади безпосередньо об'єднаними суб'єктами або через засновані ними органи; 6) спільна діяльність із реалізації прийнятих рішень»1. Місцеве самоврядування — це багатогранне, комплексне політико-правове явище, науковий потенціал якого розкривається в сукупності теоретичних конструкцій, базових юридичних понять і категорій, що сприяють оформленню відповідних теорій місцевого самоврядування. 1. Визнаючи місцеве самоврядування як один із принципів конституційного ладу, сутність якого полягає передусім у забезпеченні прав та свобод людини і громадянина. Основний Закон гарантує сталий розвиток цього інституту.

2. Як форма народовладдя місцеве самоврядування отримало своє закріплення в ст. 5 Конституції України, згідно з якою саме народ має виключне право визначати і змінювати конституційний лад, яке не може бути узурповано державою, її органами й посадовими особами. 3. Місцеве самоврядування - особливий різновид публічної владі Уже сама назва «самоврядування», самоуправління» вказує на наявність у ньому управлінських взаємовідносин, які є одним із видів відносин влади. Аналізуючи місцеве самоврядування, ми розрізняємо спеціальний суб'єкт - територіальну громаду, спеціальний об'єкт - питання місцевого значення - і самостійність - ключову категорію, що характеризує його як самостійну підсистему публічної влади, що конституційно гарантується державою1.

4. Місцеве самоврядування - і/е форма самоорганізації населення на місцях, що виявляється в таких соціальних характеристиках, як самоуправління, самодіяльність, саморегулювання, самоконтроль.5. Місцеве самоврядування трактується як право. В. Шаповал уважає, що місцеве самоврядування є «правом і спроможністю» (тобто компетенцією і водночас дієздатністю) відповідних органів2. У ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування визначається як право територіальної громади самостійно розв'язувати питання місцевого значення. 6. Аналіз чинного законодавства України дає підстави дія тлумачення місцевого самоврядування як системної організації з чітким внутрішнім взаємним підпорядкуванням, яка включає (а) територіальну громаду; (б) сільську, селищну, міську ради;(в) сільського, селищного, міського голову; (г) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; (ґ) районні й обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ,міст; (д) органи самоорганізації населення. Водночас кожне село,селище, місто має свою систему місцевого самоврядування, яка характеризується як єдністю, так і диференціацією й певною субординацією. 7. Місцеве самоврядування - це різновид суспільного управління. На думку В. В. Цвєткова, процеси управління властиві лише складним динамічним системам, іманентним атрибутом яких є самоуправління, тобто здатність до впорядкування системи, приведення її до відповідності з об'єктивною закономірністю даного середовища, до оптимізації й функціонування. Управління - це соціальна функція владно-організаційної діяльності, що забезпечує цілеспрямованість та узгодженість спільної праці й життя людей.