Особливості організації фінансів місцевого господарства

Классификация международных потоков капитала

Движение ссудного капитала осуществляется в виде международного кредита, а предпринимательского – путем осуществления зарубежных инвестиций.

Прямые зарубежные инвестиции имеют место в случае создания за рубежом филиала национальной фирмы или приобретения контрольного пакета акций иностранной компании.

В отличие от них портфельные инвестиции представляют собой сугубо финансовую операцию по приобретению зарубежных ценных бумаг на иностранную валюту, портфельные инвестиции приводят к диверсификации портфеля экономического агента, снижают риск инвестирования.

Частный капитал представлен активами частных фирм, коммерческих банков и прочих негосударственных организаций, перемещающихся между странами по решению руководящих органов этих организаций. Это могут быть инвестиции в создание зарубежного производст­ва частной фирмы, представление межбанковского, экспортного кредита и т.п.

Государственный капитал представляет собой средства государственного бюджета, перемещаемые за рубеж по решению правительства. Он совершает движение в виде займов, ссуд, иностранной помощи и т.п. Специфической разновидностью государственного капитала является капитал международных экономических организаций (МВФ, МБРР, ВФ, Всемирный банк и др.). Он формируется из взносов стран -членов этих организаций, а используется не по желанию той или иной страны, а по решению руководящих органов международных организаций.

Краткосрочным считается капитал, предоставляемый на период до одного года. Обычно это бывают торговые кредиты, предназначенные для стимулирования экспорта или импорта. Долгосрочный капитал, предоставляемый на срок более одного года, обычно выступает в виде прямых портфельных инвестиций, государственных займов.

Конкретные формы движения капитала регулируются национальным законодательством отдельных стран и уставами международных организаций.

Вивчаючи дану тему, слід пам’ятати, що Законом України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки» передбачається поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг. Відповідно до цього Закону було розроблено й затверджено регіональні та місцеві програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства, які передбачали, що експлуатація об’єктів комунальної теплоенергетики, централізованого водопостачання та водовідведення може здійснюватися підприємствами різних форм власності на основі контрактів на управління, договорів оренди, концесії тощо.

Міське господарство включає до свого складу: житлово-комунальне господарство міста, побутове обслуговування населення, будівельних матеріалів, систему установ і підприємств міської торгівлі, громадського харчування. охорони здоров'я, освіти і т.п.

Підприємства і організації, що входять до складу міського господарства, маючи спільне завдання обслуговувати потреби населення того міста, на території якого вони розташовані розрізняються за організацією виробничої діяльності, тобто з галузевими ознаками. Міське господарство, окрім галузевої, має також соціальну (за формою власності) і відомчу (за підлеглістю) структуру.

Структурні зміни в діяльності та управлінні природними монополіями в житлово-комунальному господарстві, до яких належать комунальна теплоенергетика, водопостачання та водовідведення, потребують створення нових організаційних ринкових структур – акціонерних товариств, корпорацій, приватних підприємств, формування сервісних служб у малих містах і селах, можливого відокремлення виробництва та транспортування товару (послуги) до споживача. Що у свою чергу вимагає вирішення проблем фінансового забезпечення діяльності цих господарських формувань на місцевому рівні.

Необхідно знати, що зміни, які відбуваються на місцевому рівні, привели до збільшення кількості підприємств різних форм власності, які виробляють різноманітну продукцію та надають комунальні послуги населенню, бюджетним та господарським організаціям на місцевому рівні. В сучасних умовах ці підприємства надають населенню понад 40 видів послуг на суму понад 6млрд.грн щороку. Тому слід комплексно розглядати систему фінансових відносин підприємств різних форм власності, які функціонують на рівні місцевого господарства.

Слід звернути увагу на те, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає особливості формування відносин органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають та не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад. Так, у статті 17 Закону вказується, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування, а відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад (стаття18), будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

У місцевому господарстві склалася досить розгалужена і складна система фінансових відносин, яка виникає не тільки між місцевими органами самоврядування та підприємствами різних форм власності, а й між цими підприємствами та населенням району, де вони функціонують. Важливо зазначити, що фінанси місцевого господарства будучи складовою місцевих фінансів мають спільні та специфічні ознаки, які зумовлені об’єктом розподілу, формами власності та організацією виробництва в цій сфері народного господарства.

Спільним для фінансів місцевого господарства і місцевих фінансів є те, що вони одночасно беруть участь у розподілі вартості сукупного суспільного продукту, де виникають фінансові відносини. Тобто для місцевих фінансів і фінансів місцевого господарства єдиним об’єктом розподілу виступає вартість валового внутрішнього продукту. Крім того, спільними є суб’єкти фінансових відносин: це держава, місцеві органи самоврядування, підприємства та організації різних форм власності, а також окремі громадяни.

Специфіка фінансових відносин і особливості їх прояву зумовлені господарською діяльністю та формами власності підприємств, що функціонують на місцевому рівні як у сфері матеріального виробництва, так і в нематеріальній сфері, тому організаційно їх можна розділити на 3 групи:

- ті, які повністю знаходяться на бюджетному фінансуванні;

-підприємства, які частково фінансуються за рахунок місцевих бюджетів;

-підприємства, які функціонують на принципі самоокупності.

Для глибокого та всебічного аналізу системи фінансових відносин, які склалися на рівні місцевого господарства, необхідно виділити такі основні блоки:

- фінансові відносини, що виникають між підприємствами комунальної форми власності та місцевими органами самоврядування і державою;

- фінансові відносини, що виникають між підприємствами інших форм власності, які функціонують на місцевому рівні, та місцевими органами самоврядування і державою;

- фінансові відносини між підприємствами місцевого господарства та їх працівниками;

- фінансові відносини між підприємствами місцевого господарства та мешканцями регіону.

Такий підхід до вивчення фінансових відносин на рівні місцевого господарства дозволить більш глибоко і всебічно пізнати їх сутність, визначити їх місце в системі виробничих відносин, чітко виокремити їх об’єктивну природу, об’єктивний характер впливу економічних законів і суб’єктивні дії держави та місцевих органів влади, показати особливості їх розвитку в умовах формування ринкових відносин та розробити конкретні заходи, спрямовані на поліпшення їх функціонування.

Викладене вище дає можливість зробити висновок про те, що фінанси підприємств місцевого господарства є складовою місцевих фінансів, тому вони відображають грошові відносини, які виникають у процесі розподілу та перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування та використання фондів і резервів грошових коштів, необхідних для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції. В той же час ця сфера фінансових відносин певною мірою самостійна, що зумовлене особливостями господарювання та формами власності цих підприємств. У зв’язку з цим під фінансами підприємств місцевого господарства слід розуміти систему фінансових відносин, яка виникає в процесі розподілу вартості валового внутрішнього продукту, що здійснюється на місцевому рівні підприємствами різних форм власності, які надають послуги населенню, шляхом формування та використання фондів грошових коштів, які забезпечують їх функціонування та подальший розвиток.