Міжнародна практика застосування інституту понятих

Досліджуючи окремі питання функціонування та реформування інституту понятих в кримінальному судочинстві України варто проаналізувати зарубіжний досвід вивчення цього питання. Слід зазначити, що кримінально-процесуальні кодекси незалежних держав, які утворилися після розпаду СРСР, зберегли в собі риси радянського кримінального процесу, зокрема і щодо інституту понятих. Це свідчить про складність демократичних перетворень у цих державах, неготовність суспільства повністю довіряти органам кримінального переслідування [3, 11]. Найбільш прогресивними у цьому відношенні виявилися Грузія та країни Прибалтики (Латвія, Литва, Естонія), в яких обов’язкова участь понятих обмежена лише випадками проведення обшуку житла або інших процесуальних дій, пов’язаних із примусом.

Дослідження особливостей кримінально-процесуального провадження Англії та США, як найбільш типових представників англосаксонської правової сім’ї, засвідчило відсутність інституту понятих або його аналогу у законодавствах цих країн.

Булейко О.Л. у своєму рукописі також відзначила,що на основі вивчення кримінального судочинства держав англосаксонської та континентальної систем права (США та Англія, Німеччина та Франція) робиться висновок про те, що у кримінально-процесуальних законодавствах демократичних країн відсутній інститут понятих, або ж він має дуже обмежене застосування. Вказаний досвід може бути використаний в процесі реформування інституту понятих у кримінальному процесі України.

Розглянемо це питання у призмі кримінально-процесуального законодавства зарубіжних країн.

У Сполучених штатах Америки інститут понятих зовсім не існує, бо закон покладає повну довіру за законність і об’єктивність виконання процесуальних дій на слідчого та поліцейського [12]. У Кримінально-процесуальному Кодексі ФРН вказано на те, що коли обшук житла, службових приміщень або майна, що знаходиться на огородженій території, провадиться без участі судді чи прокурора, то за можливості повинні залучатися чиновник общини або два члени тієї общини, в окрузі якої провадиться обшук. При цьому члени общини не можуть бути поліцейськими або допоміжними чиновниками прокуратури [25]. Згідно статей 57 та 96 Кримінально-процесуального Кодексу Франції передбачено, що обшук житла здійснюється у присутності особи, яка там проживає. Якщо це неможливо, то посадова особа судової поліції пропонує особі, у помешканні якої провадиться обшук, запросити понятого за своїм вибором, а за відсутності такого, посадова особа судової поліції сама вибирає з цією метою двох осіб за винятком тих, які перебувають у її підпорядкуванні [26]. В інших випадках у КПК Франції участь понятих не передбачена. Слід також зазначити, що у більшості країн Європи участь понятих передбачена лише при обшуку житла.

Таким чином дослідження історичних та сучасних питань ролі інституту понятих у вітчизняному та зарубіжному кримінальному процесі, проаналізувавши доцільність та регламентацію участі понятих при провадженні окремих процесуальних дій на окремих стадіях кримінального процесу вража., що участь понятих у провадженні окремих процесуальних дій є зайвим і пропоную:

- відмовитися від обов’язкової участі понятих у провадженні впізнання, огляду, ексгумації, залишивши їх участь на розсуд особи, яка провадить цю процесуальну дію;

- підвищити кримінальну відповідальність за злочини проти правосуддя працівників органу дізнання, слідчого, прокурору, судді, інших службових осіб, які вчиняють зазначені вище процесуальні дії;

- в якості понятих притягувати осіб, які мають позитивний авторитет у суспільстві та не мають прямого або непрямого відношення до правоохоронних органів;

- до огляду житла замість понятих запрошувати представника житлової установи або організації за місцем приналежності. Обов’язкова участь понятих при огляді житла повинна бути лише за відсутності особи, яка там мешкає.

В усякому випадку треба погодитися, що проблеми з цього питання потребують подальшого дослідження та обговорення серед науковців з урахуванням думки практичних працівників.