Методи амортизації необоротних активів

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання та норм П(С)БО 7.

Методи амортизації

1. Прямолінійний метод. За цього методу річна сума амортизації визначається шляхом ділення вартості, що амортизується,
на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Перевагами методу є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком вважають те, що метод не враховує морального зносу, відмінності виробничої потужності основних засобів у різні строки експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

2. Метод зменшення залишкової вартості. За цим методом сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації розраховується за формулою

де n — кількість періодів корисної експлуатації.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Згідно з цим методом сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

4. Кумулятивний метод. За цим методом сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується шляхом ділення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта, на суму чисел років його корисного використання. Сума чисел років — результат сумування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Суму чисел років можна також визначити за такою формулою:

де — строк корисного використання об'єкта.

5. Виробничий метод. За цим методом амортизацію нараховують на основі сумарного виробітку об'єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (кількість виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрів пробігу).

Сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції за звітний період та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється шляхом ділення вартості об'єкта, що амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням цього об'єкта.

Методи зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний є методами прискореної амортизації, які забезпечують списання більшої частини вартості основних засобів у перші роки їх амортизації. Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань.

Причини застосування прискореної амортизації такі:

ü найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими;

ü накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, у разі його швидкого морального старіння та інфляції;

ü забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, які припадають на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва.

Для відображення нарахованої амортизації використовується рахунок 13 "Знос необоротних активів", який має такі субрахунки: 131 "Знос основних засобів", 132 "Знос інших оборотних нематеріальних активів".

За кредитом рахунка 13 відображається нарахування амортизації, а за дебетом — її зменшення.

Зменшення відбувається у таких випадках:

ü вибуття активу (незалежно від причини вибуття);

ü уцінки активу, який раніше недооцінювали;

ü уцінки раніше дооціненого активу.

Сума нарахованої амортизації включається до складу відповідних витрат підприємства. При цьому складається такий бухгалтерський запис:

Д-т 23 "Виробництво"

Д-т 91 "Загальновиробничі витрати"

Д-т 92 "Адміністративні витрати"

Д-т 93 "Витрати на збут"

Д-т 94 "Інші витрати операційної діяльності"

К-т 13 "Знос необоротних активів"

Оскільки строк корисної експлуатації основних засобів ґрунтується на попередніх оцінках керівництва підприємства, його слід періодично переглядати.

Якщо в результаті аналізу з'ясується, що очікуваний строк корисної експлуатації об'єкта основних засобів суттєво відрізняється від попередніх оцінок (внаслідок модернізації устаткування, зміни попиту на продукцію, яка виготовляється з його використанням, тощо), слід скоригувати суми амортизації в майбутніх періодах.

Слід також періодично переглядати метод нарахування амортизації основних засобів. Якщо очікуваний спосіб отримання економічної вигоди від активу суттєво змінився, потрібно відповідно змінити метод амортизації цього активу. Наприклад, якщо службовий автомобіль керівника підприємства тепер використовується для доставки замовлень клієнтам, може бути доцільно змінити метод прямолінійної амортизації цього автомобіля на метод нара­хування амортизації залежно від пробігу автомобіля.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, що настає за місяцем зміни амортизації.