Визначення методів розрахунку лімітів

Ліміти – важливий елемент управлінської облікової політики. Метод лімітування використовується для обмеження підрозділів підприємства у наданих їм ресурсах на плановий період. По нормованих активах ліміти можна розділити на ліміти коштів і товарно-матеріальних цінностей.

Розрахунок лімітів здійснюється за стандартною формулою:

Л = Ок + П – Он

де, Ок – залишок на кінець планового періоду;

П – потреба в активах на плановий період;

Он – залишок на початок планованого періоду.

Прогноз потреби здійснюють на основі планового бюджету продажів і/або виробництва.

Бюджетне управління припускає крім розрахунку лімітів сировини, матеріалів, розраховувати ліміти витрат коштів. Найпростішим способом лімітування витрат є такий, коли для кожного ЦФВ на плановий період розраховують на основі поданих заявок на майбутню закупівлю ТМЦ, планову заробітну плату працівників ЦФВ й інших планових виплат (оренда і т.п.) з урахуванням припустимих відхилень. Для одержання коштів, що перевищують плановий бюджет ЦФВ, встановлюють складний процес обґрунтування додаткових витрат перед вищим керівництвом.

Для ЦФВ, що приносять дохід (наприклад, збут) складають планові бюджети витрат як відсоток від планованих доходів з відповідною зміною при відхиленні фактичних доходів від плану.

Розподіл коштів виділених ЦФВ може здійснюватись двома способами:

1. Тверда регламентація – у бюджеті визначають статті витрат, і перекидання коштів з одних статей на інші заборонене.

2. Вільний розподіл – для ЦФВ вказують максимальну суму витрат, а за її розподіл відповідає керівник ЦФВ. Наприклад, керівник може вирішити преміювати працівників за рахунок економії транспортних витрат по доставці товарів чи ні.