У процесі виконання кошторису доходів і видатків бюджетні установи вступають у грошові відносини, які здійснюються як у готівковій, так і безготівковій формі. Готівкова форма розрахунків застосовується для розрахунків з фізичними особами, також юридичні особи мають право розраховуватися між собою за матеріальні цінності готівкою, отриманою з власних рахунків у межах наявних коштів.
Безготівкові розрахунки, яким надається перевага в розрахунках бюджетних установ, здійснюються на певних принципах.
Перший принцип стосується обов’язкового зберігання установами грошових коштів на поточних чи реєстраційних рахунках (за винятком перехідних залишків у касі).
Другий принцип полягає в тім, що бюджетні установи не мають права самостійного вибору установи банку для відкриття рахунка: перелік уповноважених банків обмежений постановою НБУ.
Реєстраційні рахунки відкриваються не в установах банків, а в органах Державного казначейства.
Третій принцип — принцип самостійного вибору установою форми безготівкових розрахунків і закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форми розрахунків, зважаючи на специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків. Четвертий принцип — кошти з рахунка установи списуються за розпорядженням його власника.
|
|
П’ятий принцип полягає у терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення їх має бути максимально наближеним до часу надання послуг, виконання робіт тощо.
Шостий принцип — платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника.
Безготівкові розрахунки здійснюються за різними формами розрахункових документів:
платіжні доручення;
платіжні вимоги;
платіжні вимоги-доручення;
чеки;
акредитиви;
векселі;
інкасові доручення.