Юридичний аналіз складу злочину «Розголошення комерційної або банківської таємниці» (ст.232 ККУ)

Об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення господарської діяльності в частині забезпечення чесної конкуренції між її суб'єктами.

Під комерційною таємницею розуміються відомості, пов'язані з виробництвом, технологіями, управлінням, фінансами та іншою діяльністю суб'єкта господарської діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.

Банківською таємницею є наявна у банку інформація про:

а) клієнта (стан рахунків клієнта), яка стала відомою банку при обслуговуванні клієнта або третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, або яка збирається під час проведення банківського нагляду;

б) банки, яка збирається під час проведення банківського нагляду. Законом встановлено жорсткі вимоги щодо охорони відомостей, які є банківською таємницею, зокрема, визначено вичерпний перелік умов, за яких вони можуть бути розкриті.

З об'єктивної сторони злочин виражається у формі розголошення комерційної або банківської таємниці, тобто доведенні її до відома сторонніх осіб (хоча б однієї особи). Розголошення може бути здійснене будь-яким способом (усно, письмово, із застосуванням засобів зв'язку, через засоби масової інформації тощо). Розголошення інформації, зазначеної у ст. 232, утворює склад даного злочину за умови, якщо воно вчинене без чітко вираженої згоди на це громадянина-підприємця, керівника (іншої уповноваженої особи) чи керівного органу юридичної особи - власника таємниці.

Злочин є закінченим з моменту спричинення власникові комерційної або банківської таємниці істотної шкоди.

Суб'єктом злочину може бути особа:

1) якій відповідна таємниця стала відома внаслідок її особливих взаємовідносин з власником таємниці (наприклад, посадова чи службова особа господарського товариства, член спостережної ради, співвласник відповідної юридичної особи тощо);

2) яка є представником контрагента чи партнера відповідного суб'єкта господарської діяльності і отримала інформацію, що є комерційною таємницею, під умовою її нерозголошення;

3) яка є службовою особою органу державної влади (зокрема слідчим, прокурором, суддею) і отримала відповідні відомості на підставі закону під час виконання своїх службових обов'язків.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим чи іншим особистим мотивом.

Про поняття корисливого мотиву див. коментар до ст. 115. Іншим особистим мотивом може бути прихильність чи, навпаки, неприязнь до певної особи, бажання зашкодити керівникам або власникам підприємства чи організації тощо.