Загальна характеристика злочинів проти волі особи

КУ у розділі ІІ закріпила достатньо широкий та різноманітний за своїм змістом перелік природних та невідчужуваних прав людини і громадянина, зокрема, право кожної особи на повагу до її гідності, право на свободу та особисту недоторканність. Розділ ІІІ Особливої частини КК містить норми, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення зазначених прав. Виходячи із сутності цих злочинів, їх родовим об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю, честь та гідність особи.

З об’єктивної сторони злочини проти волі, честі та гідності особи за загальним правилом можуть бути вчинені шляхом активної поведінки – дії. Для деяких із них обов’язковою ознакою вчинення злочину є спосіб (використання обману, шантажу чи уразливого стану особи – ст..149) або місце (психіатричний заклад – ст..151).

Із суб’єктивної сторони зазначена група злочинів може бути вчинена лише з прямим умислом. Певні з них обов’язковою ознакою вчинення злочину передбачають мотив (корисливий або інший особистий мотив – ст..148) чи мету (отримання прибутку – ст..150).

За загальним правилом суб’єктом злочинів проти волі, честі та гідності особи є фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку. За вчинення злочину, передб. ст. 147 (захоплення заручників), відповідальність настає з 14 років. Деякі з групи злочинів, що розглядаються, можуть бути вчинені лише спеціальним суб’єктом (ст.. 150¹, 151 КК).

Отже, злочини проти волі, честі та гідності особи – це передбачені кримінальним законодавством суспільно небезпечні умисні діяння, що посягають на особисту волю, честь та гідність особи.

Враховуючи специфіку безпосередніх об’єктів, можна виділити такі групи злочинів проти волі, честі та гідності особи:

- незаконне позбавлення волі або викрадення людини, захоплення заручників, підміна дитини та незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст..ст. 146-148, 151 КК);

- торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини, експлуатація дітей та використання малолітньої дитини для зайняття жебрацтвом (ст..ст. 149, 150, 150¹ КК).

Відмежування зґвалтування від суміжних злочинів.