Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності

Позовна давність це строк, в межах якого особа може звер­нутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Значення інституту позовної давності пояснюється низкою при­чин. Насамперед, обмеження строку для розгляду спору полегшує надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє вста­новленню судами істини. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їхніми учасниками. Нарешті, по­зовна давність стимулює активність учасників цивільного обігу в здійсненні прав і виконанні обов'язків.

З урахуванням значення цього інституту позовна давність встановлена безпосередньо законом і може змінюватися угодою сторін у бік збільшення, але не скорочення. Про збільшення строків позовної давності сторони повинні укласти договір, для якого передбачається проста письмова форма (ст. 259 ЦК).

Види строків позовної давності

Позовна давність поділяється на 2 види: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність складає 3 роки (ст. 257 ЦК) і застосову- і і ься до всіх позовів, окрім тих, для яких законодавцем встановлені і пеціальні правила.

Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих вимог. Вона може бути порівняно із загальною позовною іавністю: 1) скороченою; 2) подовженою.

1) Скорочена спеціальна позовна давність в один рік застосову­ється, зокрема, до вимог:

—• про стягнення неустойки (штрафу, пені);

— про спростування недостовірної інформації, вмішеної у засобах масової інформації. (У цьому разі позовна давність обчис­люється від дня вміщення цих відомостей у засобах масової інфор­мації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про таке вміщення);

— про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спіль­ної часткової власності (ст. 362 ЦК);

— у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК);

— про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК);

— у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК);

— про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК).

2) Подовжена спеціальна позовна давність, у свою чергу, може бути 2 різновидів: а) 5 років; б) 10 років.

Позовна давність у 5 років застосовується до вимог про визнан­ня недійсним гіравочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Позовна давність у 10 років застосовується до вимог про засто­сування наслідків нікчемного правочину.