Загальні положення та рекомендації

Наведена у даному виданні послідовність розрахунків та побудувань, а також система умовних позначень не є єдино можливими та обов’язковими. Тому при виконанні контрольної роботи студент має змогу використовувати найбільш зручний для себе вигляд обмоткової таблиці, схеми обмотки та умовних позначень, прийнятих у літературі. В такому випадку на початку роботи слід привести розшифрування графічних та літерних умовних позначень.

В наведених нижче прикладах при побудуванні схем прийняті наступні умовні позначення.

В обмоткових таблицях:

- число із літерою "В" або "Н" (наприклад, "1В", "10Н" – номер паза та шар (верхній або нижній), куди поміщена активна сторона відповідної секції;

- число без літери – номер колекторної пластини (задача 1);

- суцільний вертикальний відрізок (рис. 7.1а) – секція обмотки в таблиці для машини постійного струму (задача 1);

- суцільний похилий відрізок (рис. 7.1б) – з’єднання між секціями;

- пунктирний вертикальний відрізок (рис. 7.1в) – вивід на колекторну пластину (задача 1);

- суцільний горизонтальний відрізок (рис. 7.1г) – секція обмотки в таблиці для машини змінного струму (задача 2);

- суцільний вертикальний відрізок з відводами (рис. 7.1 ґ) – з’єднання між котушковими групами (задача 2).

Рис.7.1. Умовні позначення в обмоткових таблицях:

а) - секція обмотки; б) - з’єднання між секціями; в) - вивід на колекторну пластину; г) - секція обмотки змінного струму; ґ) - з’єднання між котушковими групами в обмотці змінного струму.

В розгорнутій та електричній схемах обмоток:

- число – номер паза;

- суцільний вертикальний відрізок (рис. 7.2а) – активна сторона секції у верхній частині паза;

- штриховий вертикальний відрізок (рис. 7.2б) – активна сторона секції у нижній частині паза;

- суцільний та штриховий похилі відрізки (рис. 7.2в) – лобові частини секцій обмотки;

- прямокутник із числом (рис. 7.2г) – колекторна пластина з відповідним номером (так само – в електричній схемі обмотки);

- зачернений прямокутник – щітка (рис. 7.2ґ) (так само – в електричній схемі обмотки);

- заштрихований прямокутник з літерою "N" або "S" (рис. 7.2д) – головний полюс (відповідно північний або південний).

В електричній схемі обмотки символом дуги (рис. 7.2е) і відповідним номером позначається секція обмотки.

При побудові розгорнутої схеми обмотки рекомендується прийняти ширину пазового та колекторного розподілу не менше за 1 см, а кут нахилу лобових частин – не менше за 30º (бажано 40 - 45º).

Активні частини секцій на розгорнутій схемі обмотки рекомендується зображувати з дотриманням загальноприйнятих норм: активна сторона верхнього шару у пазі – ліворуч, активна сторона нижнього шару – праворуч. Відстань між активними сторонами секцій в одному пазі має бути помітно меншою за відстань між активними сторонами секцій, які знаходяться у різних пазах.

Рис.7.2. Умовні позначення в розгорнутій та електричній схемах обмоток:

а) - активна сторона секції у верхній частині паза; б) - активна сторона секції у нижній частині паза; в) - лобові частини обмотки; г) - колекторна пластина;
ґ) - щітка; д) - головний полюс (північний); е) - секція (в електричній схемі).

Лобові частини секції мають бути розташовані симетрично відносно осі (середини) секції.

Секція обмотки має номер, що відповідає номеру паза, в верхньому шарі якого розташована одна з її активних сторін. Цей же номер має колекторна пластина, до якої приєднана вказана активна сторона.