Порядок виконання

1. Полюсний розподіл:

, паза.

2. Кроки обмотки.

Результуючий крок та крок по колектору:

, пазів.

Перший частковий крок:

, паза.

Другий частковий крок:

, паза.

3. Обмоткова таблиця (рис. 7.3) будується на підґрунті розрахованих кроків обмотки з використанням умовних позначень (рис. 7.1). Рекомендується робити це в наступній послідовності:

- зобразити секції обмотки у кількості S;

- позначити верхній шар першої секції (1В);

- позначити нижній шар першої секції, додавши до номера верхнього значення у ₁ (1+4=5);

- позначити верхній шар наступної секції, додаючи до номера верхнього шару попередньої значення у (1+7=8), або до номера нижнього шару попередньої значення у ₂ (5+3=8);

- повторюючи дії двох останніх пунктів, позначити верхні та нижні шари всіх секцій (при цьому слід мати на увазі, що наступним після останнього паза з номером S іде паз із номером 1, тобто вся обмотка якоря є замкненою системою провідників);

- зобразити з’єднання між секціями;

- зобразити виводи на колекторні пластини та пронумерувати колекторні пластини відповідно до номерів пазів, в яких знаходяться верхні шари приєднаних до них активних сторін секцій.

4. Розгорнута схема обмотки будується на підґрунті обмоткової таблиці та раніше розрахованих кроків обмотки з використанням умовних позначень (рис. 7.2), з урахуванням загальних рекомендацій (п. 7.1). Рекомендується робити це в наступній послідовності:

- розмітити усі пази (нумерацію можна поки на виконувати) та провести знизу дві горизонтальні лінії, у яких надалі будуть зображені колекторні пластини;

- відступивши приблизно ½ пазового розподілу від першого та останнього пазів, провести вертикальні штрих-пунктирні лінії, що обмежують поле креслення та є лінією уявного розрізу обмотки якоря (рис. 7.4);

- в будь-якому пазі (у прикладі в 3-му) побудувати активну сторону верхнього шару (тут і далі – рис. 7.5);

- відступивши від цього паза на відстань першого часткового кроку у ₁ (3+4=7), а також орієнтуючись на обмоткову таблицю, побудувати активну сторону нижнього шару;

- визначити середину відстані між пазами з активними сторонами секції (вісь секції), та побудувати лобові частини секції з боку, протилежного колектору;

- відступивши від паза з активною сторону нижнього шару на відстань другого часткового кроку у ₂ (7+3=10), а також орієнтуючись на обмоткову таблицю, побудувати активну сторону верхнього шару наступної секції;

- побудувати активну сторону нижнього шару та лобові частини з боку, протилежного колектору, за вказаним вище способом;

- визначити середину відстані між пазами з активними сторонами нижнього шару попередньої та верхнього шару послідуючої секцій (тобто ½ у ₂), і у цьому місці позначити точку на верхній межі колектора – це буде середина колекторної пластини, до якої приєднані вказані активні сторони (в прикладі вона має номер 10);

- розмітити усі колекторні пластини, нумеруючи їх послідовно;

- побудувати лобові частини секцій з боку колектора – бажано під тим же кутом, що і з протилежного боку (рис. 7.5);

- користуючись вказаною послідовністю, побудувати всі секції обмотки (рис. 7.6);

- за необхідності на лініях розрізу вказати номери пазів, до яких іде відповідна лобова частина (необов’язково).

5. При розташуванні полюсів та щіток рекомендується для зменшення в схемі короткозамкнених секцій спочатку розташувати першу щітку точно на будь-якій колекторній пластині (в прикладі рис. 7.7 – щітка А1 на пластині 4). Далі слід розташувати полюсний наконечник таким чином, щоб його вісь співпадала з центром щітки, а ширина дорівнювала приблизно 0,8· . Потім слід зобразити всі полюси, рівної ширини та на рівній відстані один від одного, щоб на кожен полюсний розподіл приходився один полюсний наконечник (для контролю слід виміряти відстань між останнім та першим наконечниками як суму відрізків від них до лінії розрізу). Наприкінці під полюсами розташовуються щітки.

6. Для визначення полярності щіток у прикладі, що розглядається, прийняте наступне (рис. 7.7):

- обмотка рухається вліво (напрям вказано стрілкою з літерою V);

- полюси розташовані над обмоткою.

Тоді згідно з правилом правої руки напрям ЕРС у провідниках обмотки якоря буде таким, як вказано стрілками на рисунку. Щітки, до яких направлена ЕРС (тобто А1 та А2), будуть позитивними (+), інші (В1 та В2) – негативними (–). Між щітками однакової полярності слід зобразити електричне з’єднання.

7. Короткозамкнені секції визначаються відповідно до п. 6.3.7. В прикладі такими є секції №№ 4, 12, 8, 15, 1 (на рис.7.7 зображені жирними лініями).

8. Побудування електричної схеми обмотки рекомендується робити у наступній послідовності:

- накреслити колекторні пластини, до яких прилягають щітки, і, відповід-но, приєднані короткозамкнені секції – з одного боку з позитивними щітками (у прикладі пластини 4, 11, 12), з іншого – з негативними (у прикладі 1, 15, 8, 7);

- зобразити короткозамкнені секції;

- користуючись схемою (рис. 7.7) та обмотковою таблицею (рис. 7.3), визначити та накреслити секції, з’єднані послідовно, але не сполучені зі щітками – ці секції утворюють паралельні вітки між щітками різної полярності (у прикладі це секції 11-3-10-2-9 та 7-14-6-13-5);

- для контролю правильності в готовій схемі слід перерахувати всі секції.