Комерційна або банківська таємниця як предмет злочину (ст. 231, 232)

Відмежування шахрайства з фінансовими ресурсами від злочинів проти власності.

Відмежування шахрайства з фінансовими ресурсами від злочинів проти власності проводиться по-перше за - об`єктом. Шахрайство з фінансовими ресурсами входить до злочинів у сфері господарської діяльності і його об`єктом є суспільні відносини у сфері надання фін ресурсів і податкових пільг. Об`єктом же злочинів проти власності виступають відносини власності. По-друге за предметом злочину. Так, предметом злочинів проти власності завжди виступає майно. А у шахрайстві з фінансовими ресурсами від ним є неправдива інформація, що має значення для отримання субсидій, субвенцій, дотацій тощо. По-третє, за об`єктивною стороною. Адже, більшість злочинів проти власності сконструйовані законодавцем як злочини з матеріальним складом – їх обов`язковою ознакою є спричинення внаслідок протиправного діяння суспільно-небезпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди. А шахрайство з фін ресурсами є злочином з формальним складом, тобто злочин є закінченим з моменту надання завідомо неправдивої інформації.

Головна ознака за якою відбувається розмежування це мета. Якщо у момент надання неправдивої інформації особа мала за мету безвідплатне звернення майна на свою користь або користь іншої особи вчинене кваліфікується за ст. 15 і 190 як замах на шахрайство, тобто як злочин проти власності.

Особливості предмета злочину випуск недоброякісної продукції.

Предметом цього злочину є недоброякісна або некомплектна продукція та товари. Продукція – це продукти діяльності людини, створені для задоволення потреб інших людей, суспільства в цілому. Різновид продукції є товари – продукти виробництва чи діяльності людини, створені для задоволення потреб споживача через обмін, купівлю-продаж. Недоброякісною визнається продукція, котра не відповідає вимогам, які характеризують її властивості, тобто продукція, виготовлена з порушенням затверджених для неї стандартів, норм, правил, внаслідок чого така продукція або взагалі не може бути використана за її цільовим призначенням, або ж потребує суттєвої переробки. Некомплектна – продукція, випущена без обов`язкових окремих деталей, вузлів внаслідок чого вона або взагалі не може бути використана за її цільовим призначенням, або ж її використання утруднюється.

Комерційна або банківська таємниця як предмет злочину (ст. 231, 232).

Предметом злочинів передбачених ст. 231, 232 є відомості, що становлять комерційну та банківську таємницю суб`єкта господарської діяльності. Коменрційною таємницею є відомості (інформація), пов`язані з його виробничою, організаційною, технічною, фінансовою та іншою діяльністю, які мають для нього комерційну цінність і розголошення яких може завдати шкоду його інтересам. Об`єм інформації, що становить комерційну інформацію, порядок її захисту встановлюється керівником підприємства. Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Банківською таємницею є: 1. відомості про банківські рахунки клієнтів; 2. операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3. фінансово-економічний стан клієнтів; 4. системи охорони банку та клієнтів тощо.

73. Порівняльна характеристика об`єктивної сторони злочинів, передбачених ст. 206 та 228.

Об'єктивна сторонаст. 206 (протидія законній господарській діяльності) злочину полягає в активних діях винного, які характеризуються поєднанням двох складових. По-перше, це протиправна вимога як ознака об`єктивної сторони злочину, і вклю­чає в себе вимогу: 1) припинити займатися господарською діяль­ністю; 2) обмежити таку діяльність; 3) укласти угоду, виконання якої здатне заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю; 4) не виконувати укладену угоду, що може потягти за собою такі ж негативні наслідки. По-друге, ця вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпі­лими чи близькими йому особами або погроза пошкодження чи знищення їхнього майна. Злочин визнається закінченим з моменту пред'явлення однієї із вказаних вимог, поєднаних з відповідною погрозою, незалежно від того, вдалося чи ні винній особі змусити потерпілого вчинити або не вчинити бажані для неї дії. (формальний склад).. Об'єктивна сторона ст. 228 (примушування до антиконкурентних узгоджених дій) злочину полягає у примушуванні до антиконкурентних узгоджених дій, заборонених законодавством. Це примушування набуває форми вчинення активних дій (спосіб дії, як ознака об`єктивної сторони)- засто­сування насильства, заподіяння матеріальної шкоди або погрози застосування насильства чи заподіяння такої шкоди. Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які при­звели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обме­ження конкуренції. Це, зокрема, дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, ін­вестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортимен­том товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продав­ців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотво­рення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усу­нення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; Злочин визнається закінченим з моменту заявлення відповідної погрози і доведення її до відома потерпілої особи незалежно від того, вдалося чи ні винному примусити потерпілого вчинити забо­ронені законодавством антиконкурентні узгоджені дії (формаль­ний склад), або з моменту фактичного застосування насильства чи заподіяння матеріальної шкоди (матеріальний склад злочину).