Основні теоретичні відомості

Тема взаємодії людини з оточуючим світом завжди викликала цікавість у дослідників. Світогляд народів, як правило, позначається на архітектурі, яка відображає будову Всесвіту, картину світу через призму людського ока.

Об’єм, або форма не тільки відображає функцію, але й є аналогом життя суспільства на певному етапі розвитку. Існують дослідження розвитку архітектурної форми в залежності від соціальних змін в суспільстві, наприклад, дослідження американки Анни Тінг, яка стверджує, що фази фігур обертання пов’язані з періодами зовнішнього упорядкування психіки, періодами розповсюдження матеріалізму і практицизму, наукових відкриттів, зв’язку з життям, простором, вірою в сутність добра і творчості людини. (наприклад, центричні композиції ренесансу). Гвинтові схеми відповідають періодам внутрішнього упорядкування психіки, суб’єктивності, з полярністю уявлень (про минуле, про смерть і вічність), ірраціональністю і внутрішньою духовністю (наприклад, хмарочоси, гвинтові сходи). Спіральні форми – це періоди найвищого напруження духу, складних перебільшених жестів та енергійних форм (наприклад, овали бароко, лабіринти-палаци). Дзеркальна, двостороння симетрія – форма, що характерна для періодів спокою і рівноваги. Кубічні форми, підкреслення площин і осьових геометричних форм, виражають незалежність, абстрактну свободу від часу і простору.

Символіка геометрії форми має велике значення у розкритті художнього образу об’єкта архітектури. Розглянемо це твердження на прикладі представницької архітектури. Так, починаючи з найдавніших часів превалюючою формою цієї групи будівель був куб. Форма квадрату, як і форма кубу психологічно викликає відчуття міцності та стабільності, а отже, представництва.

Важливе значення мала симетрична побудова як планів, так і об’ємів, або їх симетричне розміщення відносно центрального об’єму. Сама по собі симетрія еквівалентна рівновазі. В добу бароко ототожнювалися поняття „симетричний” і „красивий”, означаючи приємну і витончену форму, порядок і систему, що легко осягаються людиною. Форми симетричного плану можуть виражати ідею і збуджувати в людині відчуття дисципліни, вищого порядку, пишноти, сили, монументальності і високої досконалості.

Вісь, будучи найсильнішим елементом ландшафту, має тенденцію підкоряти чи нейтралізувати інші його деталі. Строгий осьовий напрямок в давніх палацах не тільки створював церемоніальний підхід, але й був фіксатором руху по головній осі кінцева мета якої – тронна зала.

Розвиток композиції по горизонталі чи вертикалі – один із факторів, що впливає на образ будинку. Якщо превалює горизонтальна вісь, то всі елементи сприймаються по-черзі, при переході з одного рівня на інший, як в екстер’єрі, так і в інтер’єрі (анфіладне розміщення кімнат). З ХХ ст. будуються адміністративні споруди з декількома рівнозначними осями, але найбільше конторських будівель з превалюючи вертикальною віссю.

Ще одна характерна особливість представницьких споруд до поч. ХХ ст. – масштабність по відношенню до приватної забудови.

Масштабні уявлення в архітектурі тісно пов`язані з призначенням споруди. Визначає масштаб споруди співвідношення розмірів його елементів та цілого. До структури представницьких споруд входять приміщення з крупними внутрішніми просторами, що відрізняє їх від більш дрібних просторів житлового будинку.

Розвиток техніки протягом XIX–XX ст., відкинувши необхідність зусиль всього міста для спорудження монументальної споруди, призвів до їх нівелювання із рядовою забудовою. Масштабними стали будівлі засобів зв’язку, готелі, банки, магазини, заводи, стадіони і навіть житлові будинки часто домінують в забудові міста. Виникають нові відношення між громадським і приватним які відповідають змінам технічних і соціальних умов. Значна висота будинків стала рекламою, представництвом.

В процесі проектування архітектори і дизайнери замислюються над тим, як створити таку архітектурну форму, яка найбільшою мірою відповідала б її емоційному наповненню, дозволяла б людині комфортно відчувати себе і в приміщенні і на вулиці. Архітектори-дизайнери інтер’єрів з Росії нещодавно провели дослідження впливу архітектурно-просторової форми в інтер’єрі на емоційний стан людини. Дослідження проходило у вигляді експерименту. Респонденту пропонувалось брати по черзі на свій вибір картинки інтер’єрних просторів, створених на основі поєднання вертикального і горизонтального перетину у вигляді круга, трикутника і деяких їх похідних і назвати від 1 до 3 дій, які хотілось би виконувати в такому просторі та стільки ж дій, які ні в якому разі не хотілось би виконувати. В результаті отриманих даних з’ясувалось, що в більшості випадків форми викликають одні і ті ж емоції у різних за віком, освітою, світоглядом людей. Так, в просторі куба виникають спонукання до звичної, повсякденної роботи, покращується увага, виникає бажання вирішувати теоретичні задачі, але можуть виникати агресія, напруженість, негативні емоції.

Простір піраміди допомагає сконцентрувати сили, підготуватись до ривка, але негативно позначається на бажанні спокою, затишку, спілкування з близькими людьми.

Простір циліндра спонукає бажання красиво рухатись, почуттю самотності. Негативно відображується на концентрації уваги та внутрішніх сил.

Простір конуса допомагає зосередженій внутрішній роботі, усамітненості. Форма не викликає бажання спілкуватись з друзями і знайомими.

Тунельний простір викликає відчуття релаксації і затишку, потребу у спілкуванні з друзями, але не концентрації сил.

Це дослідження відноситься до просторів в масштабі однієї людини або невеликої групи людей віком від 18 до 55 років, а отже, може бути продовжене для великих просторів, великих груп людей відом до 18 років та після 55. Практична цінність отриманих даних полягає у використані їх архітекторами і дизайнерами для створення проектів з врахуванням особливостей впливу на людину внутрішньої інтер’єрної форми створюваного простору.