Вивих нижньої щелепи

Виникає при зіванні, травмі. При двобічному вивиху рот відкри­тий, нижня щелепа зміщенна вниз і вперед, щоки запалі, з рота виділяється слина. Рухи нижньою щелепою неможливі. Спереду вад вушної раковини відмічається впадина. Суглобова голівка нижньої щелепи пальпується під скуловою дугою. При однобічному вивиху рот напіввідкритий, нижня щелепа зміщемна в протилежний бік, ру­хи обмежені. Лікування:

1. Вправлення вивиху - проводиться після знеболювання: п/ш 1мл 2% розчину промедолу і в суглоб 20 мл 1-2% розчину новокаїну; цей вид знеболювання застосовується при вивиху плеча, передпліччя, стопи, нижньої щелепи. Вивих стегначи голівки вправляється під загальним знеболенням.

2. Імобілізація кінцівок з допомогою гіпсової лонгети. При вивиху плеча - на 2-3 тижні, при вивиху стегна - на 4 тижні.

3. Відновлення функції - ЛФК, масаж, ванни.

При звичних вивихах застосовується хірургічну лікування, спря­моване на зміщення суглобової капсули. При патологічних вивихах лікування полягає в ліквідації основного захворювання.

Перелом - це повне чи часткове порушення цілісності кісток. Класифікація. І.По походженню: 1)вродженні; 2)надбані; а)травматичні; б)патологічні.

Н.По локалізації: 1)епіфізарні; 2)метафізарні; 3)діафізарні. Ш.По лінії перелому: 1)поперекові; 2)косі;

3)гвинтоподібні; 4)відкриті; 5)оскольчаті; 6)компресійні.

ІУ.По наявності зміщення: 1)без зміщення; 2)зі зміщенням: а)по довжині - з вкороченнями чи з подовженням кінцівки;

б)по ширині;

в)під кутом;

г)ротаційні.

1. Біль виникає в місці перелому, посилюється при рухах.

У.По стану покривішк тканин: 1)закриті; 2)відкриті. Можливі ознаки перелому:

2. Набряк - зумовлений крововиливом, гематомою, набряком тканин; діаметр кінцівки збільшується в поріввіянні з здоровою кінцівкою

3. Деформація - викривлення кінцівки чи вкорочення її.

4. Порушення функції - виникає відразу ж після травми, хво­рий не може рухати кінцівкою з-за вираженного болю.

Дійсні ознаки перелому:

1. Патологічна рухливість - дуже обережно змінюють перифері­йний відрізок кінцівки і спостерігають за рухливістю в зоні перело­му коливальні рухи вказують на н;аявність перелому.

2. Крепітація - кінцівку фіксують вище і нижче місця перелому і зміщують її то в один, то в інший бік, поява хрусту кісткових улам­ків є абсолютною ознакою перелому. Повну уяву про вид ушкод­ження дає рентгенологічне дослідженій.

Перша допомога.

При закритому переломі:

1. Знеболювання - вводимо 50-60 мл 1% розчину новокаїну в зону перелому (в гематому);

2. Транспортна імобілізація;

Перелом шийного відділу хребта Перелом костей кисті

Перелом плечової кості Перелом костей передплічча

Фіксація 3 суглобів фіксація 2 суглобів

Перелом костей голені. Фіксація 2 суглобів

3. Транспортування в лікувальний заклад.
При відкритому перломі:

1. Після знеболювання необхідно накласти асептичну пов'язку і лише потім провести ігранспортну іммобілізацію і транспортування; у випадку кровотечі накладають джгут.

Транспортна іммобілізація при травмах різних відрізків тіла: 1)при переломі плечової кістки чи пошкодженні плечового суг­лобу

а) накладають шину Крамера від кінчиків пальців по всій довжині кінцівки;

б) до надплічча здорової руки. Руку прибинтовують до шини, передплічча;

в) підвішують на косинці.

2. При переломі передплічча - шину згинають під кутом 90 градусів і фіксують нею кінцівку від кінчиків пальців до плечового суглобу.

3. При переломі кісток зап'ястя і п'ястя - імобілізація від кінчиків пальців до ліктьового суглобу, піп; долоню підкладають валик.

1. При переломах папьців кисті фіксують їх на круглому валику, після фіксації руку підвішують на косинці.

2. При переломі стегна використовують шину Дітеріхса.(на малюнку)

3. Для фіксації перелому гомілки використовують три шини Крамера: одну накладають по задній поверхні кінцівки від кінчиків пальців до середини стегна, зігнувши її в ділянці п'ятки під кутом 90 градусів; дві інші -по бокових поверхнях з внутрішнього та зовнішнього краю стопи до середини стегна.

4. При переломі колінного суглобу - верхні кінці шин повинні
досягати до кульшового суглобу.

5. При переломі кісток ступні шину накладають від кінчиків па-^льців до середини гомілки.

6. При ушкодженнш шийних хребців накладають ватно-марлевий комірець Шанца.

7. При переломі грудних і поперекових хребців хворого транспортують на твердих ношах в позі лежачи на спині.

8. При переломі кісток таза хворого кладуть на тверді ноші на спину з напівзігнутими ногами в кульшових та колінних суглобах, підмостивши під коліна валик висотою 30-40 см - поза «жаби».

9. Для фіксації голови та шиї використовують шину Єланського.

10. Для фіксації нижньої щелепи використовують пращевидну шину Ентіна.

11. При переломі верхньої щелепи використовують шину Ліберга.

12. При переломі ключиці

використовують кільця Дельбе...

(на малюнку)

Лікування переломів.

1.Консервативне. 2. Оперативне. Принципи лікування.

1. Репозиція кісткових відламків.

2. Фіксація нерухомої кістки, складання кісткових відламків і імобілізація органа.

3. Застосування речовин і методів, прискорюючих утворення кісткових мозолів і зрощення кістки.

Методи лікування. 1. М'яке витягування:

а) петлею Глісона - при переломах шийного відділу хребта.

б) витягування за допомогою манжетки - при переломах кінцівок.

в) шкірне витягування у дітей.

2. Скелетне витягування - функціональний метод лікування:

3.Імобілізація гіпсової пов'язки.

Правила накладання гіпсової пов'язки:

а) кінцівці необхідно надати функціонально вигідну позу;

б) повина бути добра репозиція кісткових відламків, які потрібно підтримувати під час накладання до затвердіння гіпсу;

в) гіпсовою пов'язкою повинні бути зафіксованії два сусідні суглоби;

г) кінці пальців кистічи стопи повинні залишатись відкритими

д) під кісткови виступи підкладають валики з вати, яка більш еластична і не вбирає піт;

є) пов'язка повинна бути старанно відмодельована, облягати рівномірно, але не стискати прилягаючу частину тіла;

ж) після накладання пов'язки її підписують: вказують дату перелому, накладання пов'язки і приблизний час її зняття.

4. Оперативне лікування:

І. Остеометалосинтез - хірургічним шляхом знаходять місце пе­релому, проводять відкриту репозицію уламків, фіксують їх за допомогою пластин, шурупів.

П. метод контракцшно-дистракційного остеосинтезу за допомо­гою апаратів Ілізарова, Гудушаурі.