Соціометричний і референтметричний метод

Застосовується для з'ясування референтності членів групи для кожної людини, яка входить в цю групу. В цих методах використовується низка методичних прийомів, спрямованих на з'ясування думок, оцінок, ставлень кожного з членів групи до окремого члена, яких входить до складу цієї групи тощо. Ці методи дають змогу з'ясувати мотиви міжособистісних виборів у групі, міжособистісні відношення у малих групах тощо.

Метод соматичного радикала

Розроблений О.Р. Лурія і О.С. Виноградовою, цей метод є одним з методів експериментальної семантики. Він базується на процесі утворення і перенесення умовних рефлексів при вивченні семантично близьких об'єктів. На думку авторів цього методу, він застосовується для дослідження неусвідомлених процесів при категоризації, при вивчені динаміки формування понять. Цей метод використовується у загальній психології, нейропсихології і патопсихології.

Проективний метод

Ґрунтується на з'ясуванні проекцій через одержані дані з їхньою дальшою інтерпретацією. Творцем цього методу був дослідник експериментальних ситуацій Л. Франк (1939). На його думку, в експериментально створених ситуаціях з'являються великі можливості для інтерпретації неусвідомлених або молоусвідомлених форм мотивації піддослідних особистостей. Цим методом користуються у психоаналізі, а також у психології, де психологи базують свої дослідження, виходячи з думки, що ядро особистості складається із суб'єктивного світу бажань, думок тощо, а взаємовідношення особистості і її соціального оточення є структурованим.

Метод лонгітюдний - належить до організаційних, полягає в роботі з однією і тією самою групою людей, або з однією людиною регулярно і протягом тривалого часу. Цей метод дає змогу об'єктивніше (порівняно, наприклад, із порівняльним методом і "продольних зрізів") зафіксувати мікровікові та індивідуальні відмінності у певному чи певних психічних явищах. Лонгітюдним методом користувався Р. Уайт (1975) при вивченні трьох відносно нормальних індивідів. О.В. Скрипченко досліджував розумовий розвиток одних і тих самих учнів 1-3 класів упродовж трьох років, а разом з H.A. Побірченко - впродовж шести років (з 1960 по 1967). Проте такі дослідження в психології є рідкісними, оскільки потребують тривалого часу.