Сутність валюти та її класифікація

План

1. Сутність валюти та її класифікація.

2. Валютний курс і фактори, що впливають на нього.

3. Валютний ринок: суть та основи функціонування.

4. Валютне регулювання: суть, необхідність.

5. Валютний контроль: суть, необхідність, органи, що його здійснюють.

6. Валютні системи: поняття, структура, види, призначення.

Питання для самостійного вивчення

1.Класифікація валютних систем.

2. Валютний контроль: суть, необхідність, органи, що його здійснюють.

Сутність валюти та її класифікація

Поняття "валюта" широко використовується в економічній літературі. Але, незважаючи на широке застосування, сутність цього економічного терміну не знайшла однозначного трактування.

Деякі економісти визначають валюту як грошову одиницю будь-якої країни. В інших наукових роботах, поняття "валюта" означає грошову одиницю, яка використовується у функціях світових грошей, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу. Зведення поняття валюти до грошової одиниці у всіх визначеннях у кращому випадку некоректно, оскільки грошова одиниця – лише незначна складова явища грошей, пов'язана з масштабом цін, і вона не здатна вичерпати таку складну функцію грошей, як світові грошей.

Найбільш прийнятним є визначення валюти як будь-яких грошових коштів, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язане із зовнішньоекономічними відносинами. Валюта обслуговує міжнародний сектор економіки. На її основі функціонує валютний ринок, формується валютний курс, платіжний баланс, золотовалютні резерви.

Валюта (від італ. valuta – цінність, вартість) – це грошові ознаки іноземних держав, а також кредитні й платіжні інструменти в іноземних грошових одиницях, що застосовуються у процесі міжнародних відносин.

Валюта класифікується за багатьма критеріями.

1. Залежно від країни емітента валютних коштів валюта поділяється на: національну, іноземну, міжнародну (регіональну).

Національна валюта – це встановлений законом платіжний засіб певної країни, що емітується національною банківською системою.

Наприклад, для Росії – це кошти, номіновані в рублі, для України – у гривні, для США – долари.

Іноземна валюта – це грошова одиниця, що емітується банківською системою інших країн.

Іноземна валюта є об’єктом купівлі-продажу на валютному ринку, зберігається на рахунках у банках, але не є законним платіжним засобом на території певної держави.

Міжнародна (регіональна, колективна) валюта – це міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, що емітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонує за міждержавними угодами.

Одним із головних чинників, що забезпечує функціонування міжнародних (регіональних) валют, – це утворення і функціонування міжнародних валютних союзів.

На сьогодні найбільш поширені дві валюти СДР і євро. СДР (англ. special drawing rights, SDR, SDRs) – спеціальні права запозичення, введені в систему розрахунків Міжнародним валютним фондом (МВФ) з 1 січня 1970; Євро – європейська валютна одиниця, функціонує з січня 1999 у рамках валютної системи "Спільного ринку" (17 країн). (Австрии

, Бельгии, Германии, Греции, Ирландии, Испании, Италии, Кипра, Люксембурга, Мальты, Нидерландов, Португалии, Словакии, Словении, Финляндии, Франции, Эстонии).

2. Щодо валютних запасів країни виділяють резервну валюту та інші валюти.

Під резервною валютою розуміють іноземну валюту, у якій центральні банки інших держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньо-торгівельними операціями та іноземними інвестиціями.

Резервна валюта є базою для визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн, широко використовується для проведення валютної інтервенції з метою регулювання курсу валют країн-учасниць світової валютної системи. Так, в ролі резервної валюти використовують долар США, японську єну, фунт стерлінгів.

3. За режимом використання валюти поділяють на: конвертовані, неконвертовані.

Конвертованість національної грошової одиниці – це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти і навпаки.

Таким чином, неконвертованими є валюти які неможливо вільно обмінювати на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввезення та вивезення жорстко обмежується. В свою чергу конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно ввозяться і вивозяться через кордон.

Конвертованість передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію торгівлі, тобто вона притаманн.а саме ринковій економіці. Для адміністративно-командної економіки конвертованість є чужим явищем. У світовій практиці конвертованість валюти класифікують за кількома критеріями.

3.1. За повнотою конвертації:

Ä повна конвертованість, за якої здійснюється вільне (без будь-яких обмежень) використання національної валюти для всіх категорій суб’єктів підприємства (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) на будь-які цілі. Прикладом повністю конвертованих валют є: долар США, австрійський долар, англійський фунт стерлінгів, канадський долар, японська єна, євро, СДР тощо.

Ä часткова конвертованість, за якої вводяться певні обмеження на обмінні операції. Обмін національної валюти на іноземні дозволяється тільки для певних категорій суб’єктів підприємництва або за певними видами операцій. На вимогу МВФ, вказані обмеження не повинні зачіпати платежі за поточні міжнародні операції, інакше валюта втрачає за регламентом фонду статус конвертованої.

3.2 .за видами суб’єктів:

зовнішня, якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, а якщо для резидентів – внутрішньою. Режим зовнішньої конвертованості сприяє припливу у країну іноземної валюти.

4. По відношенню до курсу інших країн:

сильна (тверда) – валюта, стійка відносно власного номіналу та курсів інших валют, забезпечена золотом та іншими цінностями; сильна, стійка валюта зі стабільним курсом.

слабка (м'яка) – валюта, що не має повноцінного забезпечення і хитлива стосовно основних світових валют (наприклад, уругвайські песо, валюти країн СНД).

5. Залежно від сфери і мети використання:

валюта оплати – валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг відповідно до зовнішньоекономічної угоди або погашення міжнародного кредиту;

валюта кредиту – валюта, якою за угодою кредитора і позичальника надається кредит;

валюта угоди (ціни) – валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.