Валютний курс і фактори, що впливають на нього

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов’язані з обміном однієї національної валюти на іншу. У цьому зв’язку виникає необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами – валютного курсу.

Валютний курс – це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс необхідний для:

® під час купівлі та продажі валюти у зв’язку з експортом та імпортом товарів чи послуг;

® для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

® при наданні кредитів та здійсненні інших зовнішньоекономічних операцій.

У реальній практиці валютних відносин використовують такі види валютних курсів:

- фіксовані;

- плаваючі (гнучкі);

- змішані.

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримується державними валютними органами.

Плаваючий валютний курс самостійно (вільно) формується на валютних біржах (ринку) під впливом попиту і пропозиції. Однак плаваючий валютний курс мають тільки провідні валюти – долар США, англійський стерлінг, японська єна та деякі інші.

При змішаному валютному курсі держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого курсового валютного коридору – встановлення мінімального і максимального значення відхилення валютного курсу.

Одним із найбільш важливих понять, використовуваних на валютному ринку, належить поняття реального та номінального валютного курсу.

Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє в певний момент часу на валютному ринку країни. Наприклад, номінальний валютний курс гривні до долара США дорівнює 1,0 дол./7,99 грн.

Реальний валютний курс – це номінальний валютний курс, скоригований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта.

Вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції.

Валютний курс як базове співвідношення цін двох валют може встановлюватися законодавчо або визначатися у процесі їх котирування.

Котирування валют – це встановлення валютного курсу на основі ринкових механізмів.

Кількісне значення валютного курсу розраховується (котирується), як правило, з точністю до 4-го знака після коми.

Котирування курсів валют буває пряме та непряме.

Пряме котирування визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної. У вигляді прямого котирування офіційно визначаються курси більшості валют світу. Наприклад, пряме котирування курсу долара до гривні вигляд атами як

USD/UAN = 7,9930

Непряме котирування визначає кількість іноземної валюти, що виражається в одиницях національної валюти. Як правило, це менш поширений вид встановлення валютного курсу. Прикладом непрямого котирування є USD/UAN = 7,9930 = 0,1251.

У банківській практиці встановлюється курс продавця, за яким банки продають валюту, й курс покупця, за яким банки купують валюту. Повне котирування включає курс покупця і курс продавця. Різниця між курсами продавця (продаж) і покупця (купівля) – маржа є для банків джерелом прибутку. НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ.

Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи - купівельної спроможності валют - під впливом попиту та пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежать від ряду факторів. Багатофакторність валютного курсу відбиває його зв’язок з іншими економічними категоріями - вартістю, ціною, грошима, відсотком, платіжним балансом і т.д. При чому відбувається складне їх переплетіння та висування в якості вирішальних то одних, то інших факторів.

Розрізняють кон’юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс.

Кон’юнктурні чинники пов’язані з коливаннями ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами.

Поряд з кон’юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на попит та пропозицію валюти, тобто на динаміку її курсу, впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії. Зупинимось тільки на найбільш значних та впливових з них (структурні чинники):

Зростання національного доходу. Національний дохід не є незалежною складовою, котра може змінюватись сама по собі. Однак в цілому ті фактори, котрі примушують змінюватись національний дохід, мають великий вплив на валютний курс. Так, збільшення пропозиції продуктів підвищує курс валюти, а збільшення внутрішнього попиту понижує її курс. В довгостроковому періоді більш високий національний дохід означає і вищу вартість валюти країни. Тенденція є зворотною при розгляді короткострокового інтервалу часу впливу доходу населення, що збільшується на величину валютного курсу.

Темпи інфляції. На валютний курс впливає темп інфляції. Чим вищий темп інфляції в країні, тим нижче курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Інфляційне знецінення грошей в країні викликає зниження купівельної спроможності та тенденцію до падіння їх курсу до валют країн, де темп інфляції нижче. Дана тенденція зазвичай простежується в середньо- та довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність до паритету купівельної спроможності здійснюється в середньому на протязі 2 років.

Залежність валютного курсу від темпу інфляції особливо велика в країн з великим об’ємом міжнародного обміну товарами, послугами та капіталами.

Стан платіжного балансу. Платіжний баланс безпосередньо впливає на величину валютного курсу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, так як збільшується попит на неї з боку іноземних боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденціє до зниження курсу національної валюти, так як боржники продають її за іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов’язань. Розміри впливу платіжного балансу на валютний курс визначається ступенем відкритості економіки країни. Так, чим вища доля експорту у ВНП (чим вища відкритість економіки), тим вища еластичність валютного курсу по відношенню до зміни платіжного балансу. Нестабільність платіжного балансу призводить до скачкообразної зміни попиту на відповідні валюти та їх пропозиція.

Крім того, на валютний курс впливає економічна політика держави в області регулювання складових частин платіжного балансу: поточного рахунку та рахунку руху капіталів. При збільшенні позитивного сальдо торгового балансу зростає попит на валюту даної країни, що сприяє підвищенню її курсу, а при появі від’ємного сальдо відбувається зворотній процес. Зміна сальдо балансу руху капіталів певним чином впливає на курс національної валюти, котре по знаку ("+" або "-") аналогічно торговому балансу. Однак існує і негативний вплив надлишкового притоку короткострокового капіталу в країну на курс її валюти, так як він може призвести до збільшення цін та знецінення валюти.

Різниця процентних ставок у різних країнах. Вплив цього фактору на валютний курс пояснюється 2 головними обставинами. По-перше, зміна %-х ставок в країні впливає при інших рівних умовах на міжнародний рух капіталів, перш за все короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює надходження іноземного капіталу, а її зниження сприяє відлив капіталів, у тому числі національних, закордон. По-друге, процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позикових капіталів. При проведенні операцій банки приймають до уваги різницю процентних ставок на національному та світовому ринках капіталів з метою отримання прибутків. Вони надають перевагу отриманню дешевших кредитів на іноземному ринку позикових капіталів, де ставки нижчі, і розміщати іноземні валюту на національному кредитному ринку, якщо на ньому процентні ставки нижчі.

Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденцію до зниження, то фірми та банки завчасно продають її за більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співвідношень. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху «гарячих» грошей.

Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках. Наприклад, той факт, що 60–70% операцій євробанків виконується в доларах, визначає масштаби попиту на цю валюту та її пропозицію. На курс валюти впливає і ступінь її використання в міжнародних розрахунках.

Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках. Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище чинниками, які впливають на валютний курс, причому дилери враховують не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, а й перспективи їх динаміки.

Валютна політика. Співвідношення ринкового та державного регулювання валютного курсу впливає на його динаміку. Формування валютного курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти, як правило, супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс – показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з завдань валютно-економічної політики.

Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютному ринку. Фондовий ринок може залучати іноземну валюту безпосередньо, а також «відтягувати» кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти.

Дефіцит державного бюджету є безпосередньою причиною збільшення грошової маси в обігу й призводить до зниження курсу національної валюти у довгостроковому періоді.

ВВП – основний індикатор стану національної економіки. Його зростання означає пожвавлення економіки в країні, нарощення обсягів виробництва, зростання платоспроможного попиту населення, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів, приплив іноземних інвестицій в економіку країни, достатнє фінансування соціальної сфери та державних програм. Це призводить до зростання попиту на національну валюту та зумовлює її знецінення.