Словник

ВАРІАТИВНА ТА ІНВАРІАТИВНА СКЛАДОВІ ШКІЛЬНОГО КОМПОНЕНТУ – навчальний план містить два різновиди дисциплін: обов’язкові для вивчення всіма категоріями учнів (інваріативна - базова складова – наприклад математика, історія, географія тощо) та предмети, яки вивчаються факультативно, на платній основі, за вибором адміністрації школи, згідно фахового спрямування школи, за вибором учнів (варіативна складова – наприклад економіка, валеологія, право, педагогіка, тощо)

ГУМАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ – напрям у сучасній теорії та практиці навчання й виховання, який проголошує своєю головною метою розвиток унікальної цілісної особистості, що прагне до максимального розкриття свого духовного потенціалу, здатна на свідомий та вільний вибір у життєвих ситуаціях, толерантно сприймає нову інформацію, та готова до творчого самовираження.

ДІАЛОГ КУЛЬТУР - термін, який був введений М.М.Бахтіним, для культурологічної педагогіки має наступне значення: осмислення та розв’язання проблем культури відбувається внаслідок постійного порівняння,”внутрішнього діалогу ”культурних епох, або етнічних культур, внаслідок чого з’являється новий аспект розуміння певних культурних явищ.

ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД — спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти;

ДРАМАТУРГІЯ – мистецтво побудови драматичного твору, сукупність драматичних творів автора, театру, нації, епохи.

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ – цілеспрямований процес формування особистості, яка здатна сприймати та розрізняти естетичні категорії (прекрасне, потворне, тощо) в житті, природі, мистецтві.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ (лат. interpretatio) – тлумачення будь – чого, в тому числі самостійне творче розкриття смислу художнього твору, виражене в його виконанні (виконавська інтерпретація),або в формі судження (вербальна інтерпретація).

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності;

КОМПЕТЕНТНІСТЬ — набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

КОМПЕТЕНЦІЯ — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

КОМПОЗИЦІЯ (лат. compositio – складання, поєднання) вагоме співвідношення складових частин художнього твору у різних видах мистецтва.

КОНЦЕПЦІЯ ОСВІТИ – сукупність загальновизнаних у науці ідей, цінностей, методів, що визначають певний підхід до пояснення освіти та освітніх процесів.

КРИТЕРІЙ – (гр. kriterion - засіб переконання, мірило) – показник, за допомогою якого здійснюється оцінка, визначення, або класифікація будь яких педагогічних явищ.

КУЛЬТУРОТВОРЧИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС – становлення особистості, людини обізнаної в культурних процесах, здатної розуміти та оцінювати феномени культури та відповідно ним існувати у соціокультурному просторі.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА — нормативний документ, що конкретизує для кожного класу визначені цим Державним стандартом результати навчання відповідно до освітньої галузі або її складової, деталізує навчальний зміст, у результаті засвоєння якого такі результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення та оцінювання результатів навчання;

ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД — спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні;

ПРЕДМЕТНА МИСТЕЦЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ — здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного опанування;

ПОЛІХУДОЖНІЙ РОЗВИТОК – термін,який було проголошено в концепції Б.П.Юсова, мається на увазі одночасне звертання до комплексу мистецтв з метою цілісного розвитку особистості.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ. – усвідомлення власної необхідності та причетності до сучасного суспільства, здатність гідного життя та дієвості, відчуття особистої соціокультурної належності.

СВІТОГЛЯДНА СИСТЕМА – система найбільш узагальнених уявлень про світ, людину, суспільство, яка виявляється через систему цінностей, ідеалів, прагнень, переконань. Світоглядна система має раціональний рівень – світорозуміння, та чуттєвий рівень – світосприйняття.

СІНЕСТЕЗІЯ – здатність естетично – розвинутого уявлення при сприйнятті творів певного виду мистецтва отримувати асоціації з образами інших видів мистецтва.

СИТУАЦІЯ ЕМОЦІЙНОГО КОМФОРТУ – атмосфера мажорності, спокою, доброзичливості, успіху, яка створюється вчителем, вихователем, дорослим при спілкуванні з дітьми.

ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – притаманний мистецтву конкретно – чуттєвий і водночас узагальнений акт відтворення дійсності, або об’єктивація уяви митця, здійснена специфічними для певного виду мистецтва засобами виразності.

ХУДОЖНЄ ВИХОВАННЯ. – процес формування в дітях здатності відчувати, розуміти, оцінювати та полюбляти мистецтво.

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА. – сукупність процесів і явищ духовно – практичної діяльності, яка створює, розповсюджує та опановує твори мистецтва та матеріальні предмети, що мають естетичну цінність.

ХУДОЖНЯ ОСВІТА – процес засвоєння дітьми сукупності знань, вмінь та навичок в галузі мистецтва та художньої творчості.

УТИЛІТАРНІСТЬ – передбачувана практична користь.