ІІІ. 3.1 Урок художньої культури – твір педагогічного мистецтва

План

1 – Особливості уроку художньої культури в ЗОШ.

2 – Визначення теми та ідеї уроку СХК.

3 – Структура уроку СХК

Реалізація педагогічних завдань та загальної мети художньо – естетичної освіти учнів загальноосвітньої школи здійснюється в межах традиційної класно – урочної системи та може бути продовжена в системі позакласних занять та позаурочних заходів. З точки зору сучасної дидактики саме урок є цілісною концентрованою моделлю всього навчально – виховного процесу, в якій мета і зміст навчальної дисципліни подані у взаємодії з методами та засобами навчання. На уроці відбувається комплексне розв’язання завдань освіти, виховання та розвитку учнів ЗОШ.

Зміст освітньої дисципліни “Художня культура” – світ мистецтва, який надано в усьому різноманітті видів та жанрів. Мета дисципліни – реалізація функцій мистецтва: пізнавальної, виховної, інформативно – комунікативної, естетичної, гедоністичної, - яка здійснюється вчителем за допомогою художньо – педагогічних засобів. “Лише там, де урок – мистецтво, є місце й самому мистецтву...” // Є. Ільїн. Специфіка уроку художньої культури полягає у безперечної спорідненості до творів синтетичного мистецтва (театру, кіно, художньої телевізійної публіцистики). Наведемо неповний перелік цих спільних рис:

- наявність синтезу інформації, що апелює до різних зон сприйняття реципієнту;

- симультанність сприйняття (час сприйняття інформації співпадає з часом надання інформації);

- наявність виконавця (вчителя), людини, за якою спостерігає реципієнт, та тієї,що в імпровізаційній манері виконує заздалегідь підготовлений текст;

- істинність дійства (часу та простору) спілкування, взаємозалежність виконавця та глядача (від реакції аудиторії залежить хід дії, як успіх, так і зрив);

- візуальна відокремленість виконавця від глядача (вчитель біля дошки – актор в декораціях на сцені, діти в класі – глядачі в залі) - штучне концентрування уваги глядача на виконавці;

- монтаж – поєднання фрагментів різного ступеню виразності (процес педагогічного монтажу на уроці передбачено дидактично обумовленою фрагментністю інформації, переключенням уваги, зміною видів діяльності;

- наявність сценарного плану та композиції.(літературної першооснови, стислого опису дії, вказівок щодо чергування фрагментів).

Однак урок – не твір літературного, або драматичного мистецтва, головна його мета – навчання, виховання та розвиток, тому виникає певна фрагментарність, яка у свою чергу може негативно впливати на цілісність сприйняття теми та розуміння ідеї уроку учнями. Для подолання дискретності, об’єднання елементів уроку у єдине художньо – педагогічне дійство використовується метод художньо – педагогічної драматургії. Аристотель визначив поняття “драматургія”, як зображення процесу, головним елементом якого є дія. Сенс та мобільні можливості драматургії відповідають проблемі організації часового простору уроку та перетворенню його у динамічний цілісний процес – дійство. Що створює дію на уроці? Рух та розвиток головної ідеї, її зміни та трансформація впродовж розгляду. Глибоке розкриття теми, захоплення нею учнями залежить від рівня драматургічної єдності, цілісності, органічного поєднання художньої форми та педагогічного змісту інформації.

Цілісність впливу на свідомість дитини залежить від врівноваження таких елементів драматургії, як тема, ідея та композиція уроку.

Тема уроку – зазвичай окреслена програмою курсу.

Ідея уроку – головна думка уроку, яка уособлює моральну позицію, власне бачення теми автором, тобто вчителем.

Наведемо приклад: тема уроку вказана в програмі та дуже узагальнена, як – от: “ Скульптура-гімн людині”, “Культура далекосхідного регіону”, або “Титани Відродження”. Розкриття даних тем залежить цілком від художнього бачення цієї теми вчителем. Так, тему “Художня культура Нідерландів” можна розкрити у наступних ракурсах:

- “ Похвальне слово дурості” (звернення до сатири в творах Е.Роттердамського, І.Босха, П.Брейгеля)

- “ Той попіл, що в серце стучить…”(тема народного протистояння загарбництву, за творами П.Брейгеля, І.Босха, Л.Бетховена (увертюра “Егмонт”), Ш. де Костера)

- Євангельська тематика в голландському мистецтві (за творами І.Босха, П.Брейгеля, Рембрандта ван Рейна, Орландо ді Лассо.

- Поетизація побуту в творах голландських майстрів. (за творами ван Дейка, Ф.Снайдерса, Д.Дюфаі.

- “Жіноча краса по – фламандськи”, тощо. Отже розкриття певної теми залежить цілком від особистості вчителя. Навіть, якщо припустити, що перелік творів мистецтва буде суворо регламентовано, це не завадить викладачеві розв’язати цю проблему оригінально та самобутньо.

Етап визначення ідеї уроку передує іншим: створення власної моделі ставлення до певної теми, окреслення різних боків її розуміння, виявлення потенції до майбутньої драматургічної розробки, - все це стає першим щаблем до створення сценарію, або плану – конспекту заняття.

Наступним кроком є композиційне розташування художньо – педагогічного матеріалу, відбір творів, відповідно до теми уроку. Композиція уроку має бути обумовленою його темою та ідеєю, та являє таке об’єднання інформаційних компонентів, артефактів та педагогічних прийомів яке найбільшою мірою відповідає до ідеї, стосовно обраної теми. За допомогою композиції учитель організує художньо – педагогічний матеріал, розташовує його у певній послідовності, яка виявляє головні та другорядні компоненти, та намагається гармонійно їх співвіднести. Композиція уроку виконує як драматургічну, так і дидактико – технологічну функції, тобто компонує структурні елементи уроку з різним інформаційно – емоційним навантаженням та різноспрямовані форми художньо – педагогічної взаємодії.

Особливу увагу при створенні сценарію вчитель має приділяти процесу врівноваження художнього та педагогічного. Головні етапи традиційного уроку (організаційний момент, актуалізація опорних та набутих знань, виклад нового матеріалу, перевірка домашнього завдання, тощо) можуть гнучко інтегруватися із етапами художньо – педагогічної драматургії:

Загальнодидактичні етапи уроку	Етапи художньо – педагогічної драматургії
організаційний момент	вступ (пролог)
постановка проблеми,актуалізація опорних знань	експозиція (зав’язка)
викладення нового навчального матеріалу	перипетії (розробка, розвиток дії)
рефлексія	кульмінація (вища точка напруги дії)
актуалізація набутих знань	перипетії (дії, яки ведуть до закінчення)
підбиття підсумків уроку	закінчення (епілог)

Початок уроку – зав’язка визначає стиль, темп, емоційну тональність, готує увагу дитини на сприйняття теми. Бажано починати урок з музично-поетичного вступу, який налагодить учнів на певну емоційну хвилю.

Експозиція уроку містить головний інформаційний масив. Це найбільш насичений блок уроку, в якому викладається новий матеріал, аналізуються художні та культурні явища, розглядаються творчі постаті, тощо.

Кульмінація – найяскравіший момент дійства уроку, образ, який узагальнює та обґрунтовує головну ідею уроку. Поступова підготовка кульмінації створює драматургічну напругу, та зв’язність ходу уроку.

Так, наприклад, на уроці присвяченому культурі первісного суспільства кульмінацією виступає епізод - оповідання про трагічну долю археолога – аматора Марселіно де Саутуола, що першим у ХІХ сторіччі заявив про знахідку наскельних розписах доісторичного часу у печері Альтаміра. Драматизм створюється розповіддю про бойкот, невіру та знущання над знахідкою та самим дослідником. Ідеєю уроку є підтвердження тези про позачасову природу таланту митця, яка однаково яскраво розкривається і в творах сучасних художників, які пройшли довгу школу навчання мистецтву, та знайомі з досягненнями світової культури так і через осягнення творчості невідомих майстрів первісної доби. Саме цю думку ніяк не могли припустити ті, хто нехтували знахідкою у печері Альтаміра та звинувачували Марселіно де Саутуола у шахрайстві. Таким чином кульмінаційний етап уроку розкриває головну ідею заняття.

Закінчення – від логічності, ясності та образності фіналу уроку залежить ефект впливу на свідомість дитини, тому що увага найбільш концентрується на початковій та кінцевій стадіях явища.

Епілог - етап–усвідомлення та присвоєння художньо – педагогічної інформації, підведення підсумків уроку та систематизації матеріалу. Також важливо, щоб драматургічна лінія була чітко завершена - наприклад, якщо урок мав жанр казки, то казка має закінчитися.

Створення уроку СХК, як і абиякого уроку галузі “Мистецтво” є творчим та індивідуальним процесом, але слід зорієнтуватися на певних закономірних етапах створення заняття, з метою полегшення процесу підготовки уроку для вчителя-початківця.

Алгоритм створення моделі - уроку мистецтва.

Етапи створення уроку	Зміст діяльності вчителя	Мотивація діяльності вчителя
Підготовчий етап	- ознайомлення із програмою та календарним плануванням; - формулювання теми та визначення ідеї уроку; - визначення положення та значення уроку у структурі розділу, теми семестру, навчального курсу взагалі; - формулювання загальних положень та ключових понять теми;	Яке місце посідає даний урок у структурі навчальної програми? Що вже дітям відомо, і що вони узнають після цього уроку? Яким емоційно-художнім досвідом та знаннями я можу скористатися?
Мотиваційний етап.	- визначення навчальних завдань для учнів - освітнього, виховного та розвиваючого; - окреслення кола педагогічних завдань для вчителя.	Про що буде урок? Чому я хочу навчити? Які почуття та емоції я хочу пробудити в учнів? Які знання хочу дати, що виховати? Якими видами художньо - естетичної діяльності я хочу розвинути в дітей емоційно-ціннісне ставлення до світу?
Дослідницький етап	- опрацювання літератури з необхідної теми (першоджерела, статті, анотації, медіаресурси); - добір наочного ряду;	Що мені необхідно знайти, що прочитати, для того щоб наповнити інформаційну площину уроку? Який тип інтеграції художнього матеріалу обрати? Який ілюстративний матеріал відшукати?
Етап структурування	-розробка композиції уроку; - складання драматургічної схеми уроку; - проектування окремих етапів уроку;	Яким буде урок? Які вид, форма та жанр?Як структурувати матеріал уроку так, щоб зберегти загально дидактичні етапи уроку та створити ланцюг художньої драматургії? У чому буде полягати «родзинка» уроку?
Етап методичного супроводу	- добір методичних прийомів та технологій для кожного з етапів уроку; - розробка творчих завдань, питань, засобів моніторингу рівня засвоєння матеріалу; - моделювання форм діяльності на уроці; - планування засобів контролю	Як зробити так, щоб зацікавити учнів? Якими художньо-педагогічними засобами скористатися, для того, щоб максимально ефективно було засвоєно та сприйнято матеріал уроку? Як перевірити якість знань, отриманих на уроці?
Технологічний етап	- продумування техніки використання засобів навчання – дошки, наочності та ТЗО; - складання пробного конспекту; - хронометраж та репетиція; корекція - остаточний варіант моделі уроку;	Як оцінити процес та результат спільної роботи? Чи співпали мета та завдання уроку із кінцевим результатом? Чи здійснилося емоційно ціннісне засвоєння художнього змісту творів мистецтва учнями??

ІІІ. 3.2 Критерії відбору творів мистецтва для уроків художньої культури

План

1 – Критерій шедевру;

2 - Критерій глобальності;

3 – Критерій народності;

4 - Критерій концептуальності;

5 - Критерій комбінаторнсті;

Програмою з художньої культури визначено перелік обов’язкових до вивчення творів мистецтва, але творча воля викладача художньої культури не може бути жорстко затиснута у рамки програми і тому особливого значення набувають критерії відбору творів мистецтва для уроків ХК.

- головний критерій, яким повинні користатися майбутні вчителі є критерій шедевру. Твір мистецтва, який пропонується до розглядання на уроці має бути безсумнівно визнаним, як твір “високого мистецтва”, що пройшов випробування часом та не викликає сумління щодо його художньої цінності. У цьому випадку певні складнощі спіткають щодо визначення цінності новітніх творів мистецтва,яки мають неоднозначну оцінку, але у даному випадку ми сподіваємося на мудрість та художній смак вчителя художньої культури, який зможе довести причетність обраного твору до категорії “шедевр”.

- критерій глобальності: обгрунтування цього критерію окремо може здатися зайвим, адже шедеври мистецтва завжди апелюють до загальнолюдських проблем та цінностей, але ми вирішили що це виділення обумовлено наріжною потребою у звертанні до гуманізму, як визначної складової людської культури. Звертання до загальних проблем моралі, духовної екології є конче необхідним у викладанні єдиного предмету загальноосвітній школи, який спрямований на духовне зростання та вдосконалення дитини. / Під час проходження педагогічної практики з художньої культури в ЗОШ № 53 м. Миколаєва, яка є російською, ми стикнулися із необхідністю формування толерантності у багатонаціональних за складом учнівських колективах. Загострення проблем міжнаціонального, міжрелігійне та міжконфесійне протистояння у сучасному українському суспільстві не можуть не впливати на формування світосприйняття учнів. Так, тематизм програми “художня культура” містить багато інформації про християнські традиції та свята. Це цілком природньо і доречно, але в школи з російською мовою викладання ідуть і таки діти, що потрапили на Україну в результаті міграцій, переселення, соціальних конфліктів, тощо. Достатньо відзначити, що у згаданій ЗОШ №53 більш ніж десять відсотків учнів неслав’ян. Отже, також потрібна змістовна та виважена інформація про мусульманський рамадан, іудейський пурім та курдський навруз. Більше того, ця інформація навіть більше потрібна дітям слов’янам, що навчаються поряд і мають толерантно сприймати чужу інакшість. Тому вчитель художньої культури у даних випадках виконує не стільки педагогічну, скільки гуманістично -просвітницьку місію.

- критерій народності: твір мистецтва повинен бути квінтесенцією ментального змісту певної етнічної спільності, впроваджувати цінності та ідеали народу, бути ярко специфічним для заочного ознайомлення із духом та обличчям нації. Присутність істинно народних за змістом та духом творів мистецтва має надати дитині відчуття причетності до землі, країни, держави, розуміння того, що поєднує, або визначає неповторну своєрідність та особливий колорит народів світу. / Так, за програмою з зарубіжної художньої культури для 11 класу вчитель розкриває культурно-мистецьку неповторність культурних регіонів світу: європейського, арабо – мусульманського, африканського, індійського, далекосхідного, латиноамериканського, та північноамериканського. Кожен з наведених регіонів має бути охарактеризованим через най показові культурні та художні явища, обряди, традиції, мистецьки твори, яки самі по собі є символом певної етно – регіональної культури. В той же часосягнення явищ рідної культури повинно створити умови для національної самоідентифікації, самоусвідомлення дитини, як невід’ємної та діючої частини суспільства./ Культурні та мистецьки добутки рідного краю мають відповідати ще однієї вимозі – вони повинні мати потенціал до посильного відтворення дітьми, особливо зразки народного мистецтва та фольклору. Відчуття спорідненості може виникнути лише тоді, коли мистецька інформація емоційно привласнюється, творче трансформується у свідомості в результаті художньої інтерпретації.

- критерій концептуальності: даний критерій реалізуює ідею полі культурного та полі художнього розвитку (за Б.Юсовим), оскільки твори мистецтва, яки обираються до заняття мають відповідати певній концепції, розкривати ідею вчителя, за допомогою художніх засобів, притаманних мові різних видів мистецтва: слова, кольора, ритму, тектоніки, руху.

Для унаочнення критерію приведемо приклад з педагогічної практики. Урок присвячений іспанській культурі “Сон розуму” мав розкрити головну ідею – залежність громадського світосприйняття від тоталітаризму. Досліджувалися зв’язки між особистістю та руйнівним впливом суспільного диктату від середньовічної інквізиції до режиму Франко. Відштовхуючись від цієї “над ідеї” добиралися твори мистецтва, яки відносилися до різних відрізків часу, але одностайно та глибоко розкривали обрану тему. Перелік обраних творів був наступним: Ель Греко “ Вид Толедо”, Ф.Гойя “Сон розуму”, середньовічна легенда про Дона Жуана (трактовка О.Пушкіна, або Ж.Б.Мольєра), Е.По “Колодязь та маятник”, М.де Фалья “ Танок вогню”, Ф. Гарсіа Лорка “Романсеро про іспанську жандармерію”, П.Пікассо “Герника”, Л.Бунюєль “Андалузький пес”, С.Далі “М’яка конструкція з варених бобів, або передчуття громадянської війни”. Всі мистецьки твори мали відтворити різні стани вільної особистості, що відчуває розгубленість, жах, біль, поневіряння, гнів та протистоїть механізму духовного насильства.

Критерій комбінаторності: цей критерій реалізує принцип інтеграції в викладанні курсу художньої культури у ЗОШ, як технологічну можливість поєднання творів різних видів мистецтва у єдину освітню площину. Потенціал такого поєднання закладений у універсальних можливостях художнього образу, який може бути перекладеним «з однієї мови мистецтва на іншу» (Б.Юсов). Принцип інтеграції надає можливість складання цілісного художнього образу народу, епохи, світу, та сприяє утворенню у свідомості дитини поліхудожню модель дійсності.

/ Даний критерій має безпосередній зв’язок з критерієм концептуальності, та сприяє його практичній реалізації. Тобто, твори різних видів мистецтва об’єднуватися згідно обраній концепції. Наприклад до уроку” Мистецтво, народжене революцією” запропоновано наступний перелік творів мистецтва:

- Музичні зразки: Е.Пот’є / П.Дежейтер. Інтернаціонал., Ca ira (нар. пісня.) Л.Бетховен. 9 симфонія.Фінал.

- Література. – Р. Бернс. Дерево волі., П.Ж.Беранже. Ідея.,В. Гюго. «Отверженные», фрагмент «Гаврош на барикадах».

Образотворче мистецтво - Е.Делакруа. “ Свобода на барикадах”, “Греція на руїнах Місолунгі”.