Шахтне (рудникове) повітря

5.1.1 Шахти (рудники) по розробці рудних та нерудних родовищ розподіляються на: негазові; газові, в яких виділяється метан, водень, сірководень; небезпечні через вибуховий пил; радіаційно небезпечні.

5.1.2 В повітрі виробок, де можуть знаходитись працівники, необхідно мати вміст кисню не менше як 20% (за об’ємом); вміст діоксиду вуглецю не вище: на робочих місцях – 0,5%, у виробках із загальним вихідним вентиляційним струменем шахти (рудника) – 0,75% і під час проведення та відновлення виробок по завалу – 1%. Слід дотримуватись, щоб повітря в діючих підземних виробках відповідало вимогам ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони (далі - ГОСТ 12.1.005-88) і не вмішувало шкідливих газів (парів) більше гранично допустимих концентрацій (далі - ГДК), наведених в таблиці 1.

Таблиця 1

Назва шкідливих газів (парів)	Формула	Гранично допустима концентрація газу в діючих виробках шахти (рудника)
% за об’ємом	мг/ м3
Оксид вуглецю	СО	0,0017
Оксиди азоту в пере- рахунку на NО2	NО2	0,00025
Діоксид сірки (сірчис- тий ангідрид)	SО2	0,00038
Сірководень	Н2S	0,00071
Акролеїн	СН2 = СН= С = ОН	0,000009	0,2
Формальдегід	СН2О	0,00004	0,5
Вуглеводи в пере- рахунку на С	-	-
Ртуть металічна	Нg	-	0,01/0,005*)

^*) В чисельнику наведена максимальна, а в знаменнику – середньозмінна ГДК.

У разі перевірки достатності розрідження шкідливих продуктів вибуху 1л оксиду азоту, 1 л діоксиду сірки та 1 л сірководню приймати еквівалентним, відповідно 6,5 л, 4,5 л та 2,4 л оксиду вуглецю.

Під час виконання робіт тривалістю не більше години в атмосфері, що містить оксид вуглецю, гранично допустиму концентрацію його можна допускати до 50 мг/м³; під час виконання робіт тривалістю не більше 30 хвилин – до 100 мг/м³; у разі виконання робіт тривалістю не більше 15 хвилин – до 200 мг/м³; повторно виконувати роботи в умовах підвищеного вмісту оксиду вуглецю необхідно з перервою не менше як 2 години.

5.1.3 Кількість повітря необхідного для провітрювання виробок, треба розраховувати: за найбільшим числом працівників, зайнятих одночасно на підземних роботах; за вмістом діоксиду вуглецю, шкідливих газів, пилу, газів від підривних робіт, шкідливих компонентів вихлопних газів від обладнання з двигунами внутрішнього згоряння; за тепловим фактором; за мінімальною швидкістю руху повітря; а для радіаційно небезпечних шахт (рудників) – за вмістом радону та торону. Для обчислення приймається найбільша кількість повітря, розрахованого за вищезгаданими факторами.

Кількість повітря, розрахованого за числом працівників, необхідно приймати не меншою за 0,1 м³/с на кожну особу з розрахунку найбільшої кількості одночасно працюючих в зміні.

Під час виконання підривних робіт необхідну кількість повітря слід визначати за кількістю шкідливих газів, утворених у разі одночасного вибуху найбільшої кількості вибухової речовини.

До розрахунків треба приймати наступну найбільшу кількість вибухової речовини, що одночасно підривається:

а) у разі 2-годинної міжзмінної перерви і проведення підривних робіт на початку перерви тривалістю 30 хвилин – вся кількість вибухової речовини, що витрачається в міжзмінну перерву. Кількість вибухової речовини, яка використовується протягом зміни (повторне подрібнення, проведення окремих виробок тощо), у вказані витрати не включається, якщо ця кількість менша прийнятої для вищевказаного розрахунку, і якщо по цих витратах не виконується розрахунок у відповідності з наступним абзацом;

б) у випадках, коли найбільша кількість вибухової речовини протягом зміни витрачається для повторного подрібнення (системи розробки з обваленням) і на проведення виробок, до розрахунків необхідно приймати у разі шести-семигодинної зміни 1/3 кількості вибухової речовини, що витрачається протягом зміни, якщо ця кількість більша за масу вибухових речовин, витрачених у міжзмінну перерву;

в) у разі три- і чотири годинної міжзмінної перерви і за умови, що вибухові роботи будуть закінчені протягом однієї години після початку перерви, – вся кількість вибухової речовини, що витрачається в міжзмінну перерву, але в цьому випадку час на розрідження шкідливих продуктів вибуху до 0,008% за об’ємом при перерахунку на умовний оксид вуглецю може бути прийнятий рівним 60 хвилинам;

г) протягом не менше як 2 години після допуску працівників повітря в місця вибуху треба подавати в тій же кількості, в якій воно надходило після вибуху до допуску працівників у вибій.

Необхідну кількість повітря для шахт (рудників), які використовують двигуни внутрішнього згоряння, слід розраховувати відповідно до вимог НПАОП 1.2.90-5.10-72.

5.1.4 Порядок і тривалість провітрювання гірничих виробок після підривних робіт, з доведенням вмісту шкідливих газів до санітарних норм, необхідно визначати проектом, який затверджує технічний керівник підприємства.

Допускати працюючих у виробку після підривних робіт дозволяється за умови, що вміст шкідливих газів, вказаний в таблиці 1, не перевищує 0,008 % за об’ємом, перерахований на умовний оксид вуглецю. Таку концентрацію шкідливих газів необхідно забезпечувати не більш як за 30 хвилин після підривання зарядів.

Склад повітря, кількість якого визначена розрахунками, та час необхідний для видалення з забою шкідливих газів – продуктів детонації вибухової речовини треба перевіряти аналізами та вимірами.

5.1.5 Провітрювання гірничих виробок під час підготовки і після виконання масових вибухів необхідно виконувати згідно з проектами масових вибухів з додержанням вимог НПАОП 0.00-1.17-92 та Інструкції по організації та проведення масових вибухів на підприємствах з підземним способом розробки (далі - НПАОП 1.2.90-5.07-93), затвердженої Держнаглядохоронпраці 22.02.93.

5.1.6 Стволи та штольні, по яких надходить повітря в шахту (рудник), треба обладнувати калориферними установками для підтримання

температури повітря в 5-ти метрах нижче з’єднання каналу калорифера зі стволом не менш як +2°С.

Дозволяється використовувати усі типи калориферів, крім вогневих.

Улаштування калориферів для шахт (рудників) по видобутку кам´яної солі визначається проектом.

5.1.7 Необхідно дотримуватись щоб швидкість руху струменя повітря в очисних вибоях при температурі до 20°С була не меншою за 0,5 м/с, в підготовчих та нарізних виробках, що проводяться, а також у виробках шахт (рудників), що працюють у режимі гідрозахисту, - не меншою за 0,25 м/с.

В стволах, де швидкість повітряного струменя досягає 15 м/с, допускається обладнувати сходові відділення. Користуватися ними можно під час ремонту ствола з доведенням швидкості руху повітря до 8 м/с та в аварійних випадках.

Температура повітря в підготовчих, очисних та інших діючих виробках не повинна перевищувати 26°. При температурі вище 26° необхідно застосовувати спеціальні заходи щодо її зниження.

Під час розробки родовищ камерно-стовповою системою та у вибоях, шириною більш як 5 м, а також в підготовчих виробках калійних і соляних шахт (рудників) швидкість повітря слід створювати не меншою за 0,15 м/с. Мінімальна швидкість руху повітря в камерах калійних та соляних шахт (рудників) не регламентується.

Швидкість повітряного струменя в тупикових західках під час розробки системою довгих стовпів (родовища марганцевих руд, вогнетривких глин тощо) необхідно створювати не меншою за 0,25 м/с.

Слід дотримуватись, щоб швидкість руху повітря не перевищувала:

а) в очисних і підготовчих виробках – 4 м/с;

б) в квершлагах, вентиляційних та головних відкатних штреках, капітальних бремсбергах і похилах – 8 м/с;

в) в решті виробок – 6 м/с;

г) в повітряних мостах (кросингах) та головних збірних вентиляційних штреках – 10 м/с;

д) в стволах, по яких здійснюється спуск і піднімання людей та вантажів, - 8 м/с;

е) в стволах, що використовуються тільки для піднімання і спуску вантажів, – 12 м/с;

ж) у вентиляційних стволах, не обладнаних підйомами, а також у вентиляційних каналах – 15 м/с;

и) у вентиляційних свердловинах та підняттєвих, що не мають сходових відділень, швидкість повітряного струменя не обмежується.

Швидкість повітря при температурі більшою за 20°С повинна визначатися проектом.