Тема 9. Спадкове право

План

1. Поняття та види спадкування.

2. Спадкування за законом.

3. Спадкування за заповітом.

4. Прийняття спадщини.

5. Легати та фідеікоміси.

Мета та завдання розділу: показати, що спадкування є прямим продовженням здійснення права власності; цивільно-правові відноси­ни виникають, в основному, з приводу речей, майна, тому питання розподілу майна, перерозподілу, а також захисту майнових прав є головною метою цивільного права.

Методичні рекомендації щодо вивчення навчального матеріалу

Необхідно зазначити, що вчення про спадкування виникло тому, що була потреба узаконити перехід майна померлого власника до інших осіб з метою захисту прав та інтересів громадян.

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СПАДКУВАННЯ

Спадкове право - це сукупність правових норм, що регулюють перехід спадщини померлого власника до інших осіб.

Спадкування - це перехід спадщини власника після його смерті до інших осіб. Зі смертю особи припиняються її особисті відносини. Ті майново-правові відносини, які тісно пов'язані з особою померлого (шлюб, аліменти тощо), припиняються, а інші продовжують існувати, переходячи на спадкоємців. До спадкоємців переходило не лише май­но померлого, але й його борги - помирає боржник, а не борг.

Спадкова маса, спадщина - це сукупність речей, майнових прав і обов'язків померлого, його активи і пасиви.

Універсальне наступництво - коли борги виявлялися більшими, ніж успадковане майно, та спадкоємець відповідав власним майном.

Сингулярне наступництво - коли особа, згідно із заповітом помер­лого, одержувала лише окремі права чи частини майна померлого та відповідальності за його борги не несла.

Заповіт (тестаментум) - це односторонній правочин, розпоряджен­ня спадкодавця щодо свого майна на випадок смерті. Тоді у Римі діяв принцип свободи заповіту, хоч і існувало ще й т.зв. необхідне спадку­вання, коли близькі родичі померлого гарантовано отримували певну частку майна, незалежно від того, на чию користь було складено за­повіт.

Обов 'язкові вимоги до заповіту:

1. Заповіт виключав спадкування за законом, але поступався міс­
цем необхідному спадкуванню.

2. Спадкування за законом могло поєднуватися з необхідним успад­
куванням.

3. Якщо один або кілька призначених за заповітом спадкоємців
відмовлявся від своєї частки, вона розподілялася серед інших спадко­
ємців за заповітом.

4. Якщо заповітом передавалася лише частина майна, то й решта
спадщини передавалася спадкоємцю за заповітом, а успадкування за
законом відхилялося.

За законами XII таблиць успадкування одночасно за заповітом і по закону не допускалося.