Загал засади призн покарання. (ст. 65)

Призначення покарання — завершальний етап розгляду кримінальної справи, протягом якого суд згідно зі ст. 324 КПК вирішує питання: а) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин; б) чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання підсудного, і які саме; в) яка саме міра покарання має бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати. При вирішенні зазначених питань суд керується закріпленими в КК нормами про систему і види, підстави і порядок призначення покарання, і, передусім, приписами ст. 65 КК.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) являють собою встановлену в кримінальному законі і обов'язкову для суду систему відправних, вихідних вимог (критеріїв, правил) про підстави, порядок та межі призначення покарання, якими керується суд при призначенні певного виду і конкретної міри покарання в кожному випадку вчинення злочину, з кожної окремої кримінальної справи і щодо кожного підсудного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Межі покарання насамперед залежать від типу (виду) тієї санкції, яка встановлена в статті Особливої частини.

Ці санкції можуть бути відносно-визначеними та альтернативними, причому і в тих, і в інших може бути зазначена лише максимальна межа відповідного виду (а в альтернативних санкціях — кількох видів) покарання або його мінімум і максимум. У санкціях, де зазначений лише максимум покарання, мінімальним є та нижча його межа, що встановлена в нормах Загальної частини КК для відповідного виду покарання.

При призначенні покарання слід враховувати, що в санкції статті Особливої частини КК може бути передбачено: 1) тільки одне основне покарання; 2) кілька основних покарань; 3) одне основне покарання і одне додаткове; 4) одне основне покарання і кілька додаткових; 5) кілька основних покарань і одне додаткове; 6) кілька основних покарань і кілька додаткових. З урахуванням зазначених особливостей конструкції санкцій вимога загальних засад про призначення покарання в межах санкції містить у собі низку положень, якими повинен керуватися суд при призначенні покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суд зобов'язаний не тільки призначити певний вид покарання (основного і додаткового), а й визначити у вироку конкретну його міру — строк, розмір, суму. При встановленні цієї міри закон зобов'язує суд керуватися мінімумом і максимумом конкретної санкції і забороняє виходити за ці межі.