Реакція на ціль. Формування бойової домінанти

1. При стрілецьких тренуваннях із бойовою зброєю необхідні рефлекси відпрацьовуються з прив’язкою до основного органу, який керує стрільбою – вестибулярного апарату.

Тренування перше.

Стоячи на колоді, яка гойдається на ланцюгах, використовуючи якість вестибулярного апарату видавати потужний рефлекс – при найменшому відхилю від вертикалі сигналізувати про небезпеку падіння, оминути яке можна тільки вчасно натиснувши на гашетку та, влучивши у ціль. У такому випадку механізм притискає колоду знизу та припиняє гойдання.

Тренування друге.

Відразу після проведення вишколу по розвитку спостережливості інструктор веде курсантів до тиру. Стріляють по ростовому силуету, який з’являється на 2-3 секунди із-за кутів на різних дистанціях та у різних місцях тиру. Стріляти можна тільки один раз та тільки з ходу. Якщо куля вражає силует, то він падає. Якщо ж курсант не встигає вихопити зброю або промахується, силует ховається назад. По цьому сигналу інструктор, який знаходиться позаду курсанта різко рве його за комір назад-вниз, підставивши ногу йому під каблук або, натиснувши ногою під коліно.

Так повторюється до тих пір, поки курсант не починає впевнено влучати по силуету, що з’являється.

Потім курсанту дають 3-4 набої та показують стільки ж силуетів. Покарання за промахи не примушує себе довго чекати.

2. Велику увагу треба приділяти розвитку загальної реакції. Курсанти повинні бігти з гори у лісі, ухиляючись від гілок; йти по коридору, ухиляючись від раптових нападів та ударів.

3. Найбільш реальним та практичним шляхом до роботи на рефлексах є зменшення думання головою, а намагання все більше „думати” темною м’язовою пам’яттю. Врешті-решт, всі бойові процеси, які керуються м’язовою пам’яттю проходять повз свідомістю дуже швидко та своєчасно.