2015-07-14
763
Існує два основних типи пізнання:
- почуттєве пізнання з використанням органів почуттів, при якому у людини виникає відчуття сприйняття матеріальних об'єктів;
Специфіка: факт об'єктивного перетворюється в факт свідомості
Характер: соціально-історичний;
Форми:
- відчуття (єдине джерело наших знань);
- факт свідомості (пізнання суб'єктивного образу);
- образ (ідеальна форма відображення предмета);
- сприйняття (цілісний образ матеріального предмета);
- уявлення;
- емоції;
- раціональне особлива, універсальна, необхідна, логічна система, сукупність особливих правил, визначальна здатність осягати мир.
Основна форма: поняття
Специфіка: при раціональному пізнанні ми спираємося на вивчення реальних, конкретних предметів як матеріальних об'єктів, але одночасно йде пізнавальний процес.
У реальному пізнанні почуттєве і раціональне знаходиться в єдності і взаємодії, виділяючись в двох типах діяльності:
- практична;
- теоретична, як особливий вигляд труда;
Сенсуалізм вчення в гносеологии, визнаючим відчуття єдиним джерелом пізнання.
Сенсуалізм приводить до матеріалізму (відчуття виступає як відображення об'єктивної реальності), або до суб'єктивного ідеалізму (відчуття виступає як відображення суб'єктивного).
Раціоналізм відносна, стійка сукупність правил, норм, стандартів, еталонів духовної і матеріальної діяльності, загальноприйнятих членами даного суспільства.
Проблема соціального пізнання, його специфіка.
Пізнання – це такого роду функціону-вання свідомості, врезультаті якого виникають нові знання.
У соціальному пізнанні людина має справу з результатом власної діяльності, а значить і з самим собою. Будучи суб'єктом пізнання, людина виявляється разом з тим і його об'єктом. У цьому значенні соціального пізнання є суспільна самосвідомість людини, в ході якого вона відкриває для себе і досліджує свою власну історично пізнавальну, суспільну суть. У соціальному пізнанні все обертається в сфері людського: об'єкт - самі люди, результати їх діяльності, суб'єкти пізнання також люди.
