Філософські ідеї у працях Леніна

Серед послідовників К. Маркса і Ф.Єнгельса особливе місце належить В. Леніну 1870-1924.Філософські ідеї марксизму дістали в працях Леніна на подальший розвиток. Ленін намагається максимально використати філософи марксизм для створення теорії боротьби робочого класу. Динаміка цікавить його у двох аспектах: як філософський метод, що відповідає матеріалістичній філософії, і як метод що майже і повинен використовуватись в політичній діяльності,, практиці боротьби з царизмом.

Змістом діалектики за Леніним є розвиток, який виявляє себе через взаємозв’язки, взаємодію, взаємопереходи явищ і процесів діяльності. Згідно з його вченням діалектика виявляється у двох формах: об’єктивній і суб’єктивній. Під об’єктивною діалектикою розуміється розвиток діяльності, навколишнього світу в тому вигляді, як він відбувається сам по собі,незалежно від впливу людей. Суб’єктивна діалектика це по суті, знання про цей розвиток.

Чільне місце у Ленінській філософії посідають питання теорії пізнання. В своїй основній філософії посідають питання теорії пізнання. В своїй основній філософській праця “Матеріалізм і емпіріокритицизм” 1908 р. він обгрунтовує ідею, що в основі матерії лежить така властивість, як відображення. Відображення – це атрибут матерії. У найзагальнішому випадку можна розрізняти відображення на рівні неживої, живої природи і на рівні свідомості суспільства. Пізнання світу за Леніним – це процес відображення, відтворення властивостей об’єкта пізнання у свідомості людини. Тому відображується висхідний, фундаментальний принцип теорії пізнання, її ядро. З іншого боку Ленін трактує пізнання як складний, суперечливий процес, що функціонує за законами діалектики. Ленін формулює принцип єдності діалектики теорії пізнання та логіки призводить думку, що діалектика водночас є теорією пізнання і логікою. Специфічне місце в колі проблеми, які значили, свою розробку в ленінських роботах, належить проблемі матерії. Ні Маркс ні Єнгельс не дали визначення цього поняття. На думку Леніна визначальними характеристиками матерії є її об’єктивність і здатність відображатись. З іншого боку Ленін намагався розібратись яку роль в житті індивіда та суспільства відіграє свідомість, суб’єктивний характер. У зв’язку із створенням Леніним політичної партії (мета – повалення царизму) проблема свідомості в його роботах виступає як проблема взаємозв’язку суспільної психології та ідеології. У ленінських роботах велика увага приділяється питанню функціонування суспільства і практики революційних перетворень. Рушійну силу суспільного розвитку Ленін слідом за Марксом та Єнгельсом бачить у класовій боротьбі. Шлях подолання експлуатації робітників - соціалістична революція і диктатура пролетаріату. У роботі “Великий почин ” Ленін дає визначення класів. Серед широкого кола питань суспільного розвитку, особливе місце належить і теорії соціальної революції. Революція трактується ним як якісний стрибок, що забезпечує перехід суспільства на новий ступінь свого розвитку і передбачає кардинальну зміну форм та характерну власність на засоби виробництва, соціального, політичного, духовного життя суспільства.